Avarice - Tanooki Suit

My pride can only be rivaled by my greed

But this prize is just beyond my reach

This covet of ours has left me a phantom

Much like our king

Who would forfeit his force

Save his covetous heart

To wield an art

Only the sleeper could impart

Oh, Umbasa!

We claw away at these hollow walls

With these greedy hands of ours

We’re falling apart one by one

One by one

Poor saint!

These opus are a friend

That can close these wounds

At the price of her piety

Our maiden sought to comfort us

With an embrace like the dark

Purge the children of black

To hell with the fools who would consume the stones of

Ephemeral Eyes

I will hunt down these heroes

And render their world black

Your kingdom still crumbles

Amidst the men

Who will wrought our demise

I will brave out to these lands

And claim what should be mine

As the white washes over us

We smash the stone

And hope to stem the tide

To cover up this lie

That the gods we thought we knew

And called upon

Was nothing but a monster all this time

We claw away at these hollow walls

With these greedy hands of ours

We’re falling apart one by one

And time and time again

I collect myself

Yet still only half a man

But the light within these souls

Has given rise

To an insatiable lust!

Soul of the mind, key to life’s ether

Soul of the lost, withdrawn from its vessel

Let strength be granted

So the world might be mended

Моя гордість може зрівнятися лише з моєю жадібністю

Але ця нагорода не доступна

Ця наша бажання залишила мене привидом

Як і наш король

Хто втратив би свою силу

Збережи його жадібне серце

Щоб володіти мистецтвом

Надати міг лише сплячий

О, Умбаса!

Ми забираємо ці порожнисті стіни

З цими нашими жадібними руками

Ми розпадаємося один за одним

Один за одним

Бідний святий!

Ці опуси — друг

Це може закрити ці рани

Ціною її благочестя

Наша дівчина намагалася втішити нас

З обіймами, як темна

Очистіть дітей від чорного

До біса дурні, які пожерли б каміння

Ефемерні очі

Я вишукую цих героїв

І зробити їхній світ чорним

Ваше королівство все ще руйнується

Серед чоловіків

Хто вчинив нашу смерть

Я виберусь у ці краї

І претендувати на те, що має бути моїм

Як білий колір обливає нас

Ми розбиваємо камінь

І сподіваюся зупинити приплив

Щоб приховати цю брехню

Що богів, яких ми вважали, знаємо

І закликали

Весь цей час був лише монстром

Ми забираємо ці порожнисті стіни

З цими нашими жадібними руками

Ми розпадаємося один за одним

І знову і знову

Я збираю себе

Але все ще лише половина людини

Але світло в цих душах

Породила

До ненаситної пожадливості!

Душа розуму, ключ до ефіру життя

Душа загубленого, вилучена зі свого посуду

Нехай надається сила

Тож світ можна виправити