Вода - Tanir

Танир!

Здесь!

Здесь!

Я сколько помню себя — всегда карабкаюсь вверх,

А те, кто рядом мне пророчили навряд ли успех.

Лишь единицы верили, они остались до талого.

С остальных, что ожидать мне — удавки, кидалова?

Подавно не сдалась мне лесть ваша в уши.

Оставь меня одного, не лезь, я прошу же —

Я асоциален — да, но читаю каждого.

Итак, я долго ведь прождал — бездонная жажда.

Который год ищу себя среди бетонных коробок:

Между слов, между строк, между скобок —

Назад бегу, ищу постоянства.

Глаза ведут туда, где не ясно.

Рекой утекает время, забирает горсть лет.

В пути камни под ногами размывают мой след.

Пусть и каждый наровит растопить мозг мне,

Вы меня остановите, помните — только во сне!

Припев:

Размывает песок вода, заполняя пустыни.

Никому не узнать никогда, что ныне происходит в моем мире.

Точит камни годами вода, раскидав вдоль семи рек.

Никому не узнать никогда, что ныне происходит в моем мире.

Все клянчат уважения у никем неуважаемых.

И будущим мамам не прикажешь, даже рожай иных.

Я постоянно зол был — на то, на се, потом просек —

Либо за все в ответе ты, либо забил на все.

Кругом асфальт выложили из капканов и мин.

Людям посать на тебя, хоть ты их когда-то пленил.

Я сам в осаде из обуз — и не босс и не трус.

Уйти заставить не могу, потому бьюсь.

Базара нет, надоели мнения.

Зато ведь их оставляет мне не «Я».

Я пытался светилом быть, то что выведал за года.

Поднимаюсь на востоке и в дороге до запада.

Давай так, мы все победы предадим воде,

А вода настроит тропы в этой темноте.

Я говорю, что надуше в даный момент.

Ты меня знаешь?

Уже видимо нет!

Припев:

Размывает песок вода, заполняя пустыни.

Никому не узнать никогда, что ныне происходит в моем мире.

Точит камни годами вода, раскидав вдоль семи рек.

Никому не узнать никогда, что ныне происходит в моем мире.

Бытовуха, суматоха — затолкали в мозг,

Что пора думать всерьез, что мой путь не прост.

Я опустел, остыл, осел и понял —

Таких каким я был — единицы, каким стану — море!

Я проклял свою слабость, ее снова не стало.

И я по-прежнему хип-хоп с берегов Казахстана,

И скоро будет бум!

Мне просто пока, лень и я

Еще не отошел от мысли, что выростил поколения.

Давай так, мы все обиды предадим воде,

А вода затопит тропы в этой темноте.

И я к вам выберусь на ощупь.

Пора блёстков, залп!

Пока!

Я все сказал!

Припев:

Размывает песок вода, заполняя пустыни.

Никому не узнать никогда, что ныне происходит в моем мире.

Точит камни годами вода, раскидав вдоль семи рек.

Никому не узнать никогда, что ныне происходит в моем мире.

Размывает песок вода, заполняя пустыни.

Никому не узнать никогда, что ныне происходит в моем мире.

Точит камни годами вода, раскидав вдоль семи рек.

Никому не узнать никогда, что ныне происходит в моем мире.

Танір!

Тут!

Тут!

Я скільки пам'ятаю себе — завжди деруся вгору,

А ті, хто поруч мені пророкували навряд чи успіх.

Лише одиниці вірили, вони залишилися до талого.

Решта, що чекати мені — зашморгу, кидалова?

Подавно не здалося мені лестощі ваші вуха.

Залиш мене одного, не лізь, я прошу ж —

Я асоціальний — так, але читаю кожного.

Отже, я ж довго чекав — бездонна спрага.

Котрий рік шукаю себе серед бетонних коробок:

Між слів, між рядками, між дужками —

Назад біжу, шукаю сталості.

Очі ведуть туди, де не зрозуміло.

Річкою витікає час, забирає жменю років.

У дорозі камені під ногами розмивають мій слід.

Нехай і кожний прагне розтопити мозок мені,

Ви мене зупините, пам'ятаєте — тільки у сні!

Приспів:

Розмиває пісок вода, заповнюючи пустелі.

Нікому не дізнатися ніколи, що нині відбувається в моєму світі.

Точить каміння роками вода, розкидавши вздовж семи рік.

Нікому не дізнатися ніколи, що нині відбувається в моєму світі.

Усі клянчат поваги у ніким неповажних.

І майбутнім мамам не накажеш, навіть рожай інших.

Я постійно злий був — на то, на сі, потім просік —

Або за все у відповіді ти, або забив на все.

Навколо асфальт виклали з капканів та мін.

Людям посадити на тебе, хоч ти їх колись полонив.

Я сам в облозі з обуз — і не бос і не трус.

Піти змусити не можу, бо б'юся.

Базару немає, набридли думки.

Зате їх залишає мені не «Я».

Я намагався світилом бути, що вивідав за роки.

Піднімаюся на сході і в дорозі до заходу.

Давай так, ми всі перемоги зрадимо воді,

А вода налаштує стежки в цій темряві.

Я кажу, що на душі в даний момент.

Ти мене знаєш?

Вже мабуть ні!

Приспів:

Розмиває пісок вода, заповнюючи пустелі.

Нікому не дізнатися ніколи, що нині відбувається в моєму світі.

Точить каміння роками вода, розкидавши вздовж семи рік.

Нікому не дізнатися ніколи, що нині відбувається в моєму світі.

Побутуха, метушня — заштовхали в мозок,

Що час думати всерйоз, що мій шлях непростий.

Я спустів, охолов, осел і зрозумів

Таких яким я був одиниці, яким стану море!

Я прокляв свою слабкість, її знову не стало.

І я  як і раніше хіп-хоп з берегів Казахстану,

І скоро буде бум!

Мені просто поки що, ліньки і я

Ще не відійшов від думки, що виростив покоління.

Давай так, ми всі образи віддамо воді,

А вода затопить стежки в цій темряві.

І я до вас виберусь на дотик.

Час блискітків, залп!

Доки!

Я все сказав!

Приспів:

Розмиває пісок вода, заповнюючи пустелі.

Нікому не дізнатися ніколи, що нині відбувається в моєму світі.

Точить каміння роками вода, розкидавши вздовж семи рік.

Нікому не дізнатися ніколи, що нині відбувається в моєму світі.

Розмиває пісок вода, заповнюючи пустелі.

Нікому не дізнатися ніколи, що нині відбувається в моєму світі.

Точить каміння роками вода, розкидавши вздовж семи рік.

Нікому не дізнатися ніколи, що нині відбувається в моєму світі.