Никому не нужен - T.Wild, Тони Раут

Я выключаю свет, ведь всё равно я никому не нужен

Вся та дрянь, что я копил, вырывается наружу

Каждый день не с той ноги, дождливый город, я простужен

И мне снова страсть не обрести к отражению в луже

Я полжизни на качелях, да так, что ты одним целым

Я вверх и обратно, как рубль, как баскетбольный мяч о землю

Дорога полна приключений, на асфальте белым мелом

Хватит гнать на то, что выдумал

Хватит гнать на тех, кто раздельно

Психология на кухне

Превратить бы в прах и пух тех

Кто мне прошел стальными нитями губы

И думает, что я стух, ведь

Дерьмо ворвалось без стука

Не долго мы были в разлуке

На этой кассете кончилась лента

Мой плеер играет без звука

Я выключаю свет, ведь всё равно я никому не нужен

Вся та дрянь, что я копил, вырывается наружу

Каждый день не с той ноги, дождливый город, я простужен

И мне снова страсть не обрести к отражению в луже

Молчание — золото, тащу его в ломбард

Они много говорят, ведь вокруг вода

Я один в темноте, выручайте

Депрессий марафон, я участник

Я в поле воин один был

Подыхал от жажда, попить бы

Вчера я был банкрот, сейчас выбираю авто

Я не нужен никому, мне не нужен никто

Я закатываю пати, когда надо веселиться

Вокруг так много людей но, но рядом единицы

Я выключаю свет, ведь всё равно я никому не нужен

Вся та дрянь, что я копил, вырывается наружу

Каждый день не с той ноги, дождливый город, я простужен

И мне снова страсть не обрести к отражению в луже

Никому не нужен…

Никому не нужен, никому не нужен, никому не нужен

Никому не нужен, никому не нужен, никому не нужен

Никому не нужен, никому не нужен, никому не нужен

Никому не нужен, никому не нужен, никому не нужен

Никому не нужен, никому не нужен…

Я виключаю світло, адже все одно я нікому не потрібен

Вся та дрянь, що я копив, виривається назовні

Щодня не тої ноги, дощове місто, я простужен

І мені знову пристрасть не знайти до відображення в калюжі

Я півжиття на гойдалках, так так, що ти одним цілим

Я вгору і назад, як рубль, як баскетбольний м'яч про землю

Дорога сповнена пригод, на асфальті білою крейдою

Досить гнати на те, що вигадав

Досить гнати на тих, хто окремо

Психологія на кухні

Перетворити би на прах і пух тих

Хто мені пройшов сталевими нитками губи

І думає, що я стух, адже

Дермо увірвалося без стуку

Не довго ми були в розлуці

На цій касеті закінчилася стрічка

Мій плеєр грає без звуку

Я виключаю світло, адже все одно я нікому не потрібен

Вся та дрянь, що я копив, виривається назовні

Щодня не тої ноги, дощове місто, я простужен

І мені знову пристрасть не знайти до відображення в калюжі

Мовчання — золото, тягну його в ломбард

Вони багато кажуть, адже довкола вода

Я один в темряві, рятуйте

Депресій марафон, я учасник

Я в поле воїн один був

Подихав від спраги, попити

Вчора я був банкрут, зараз вибираю авто

Я не потрібний нікому, мені не потрібний ніхто

Я закочую паті, коли треба веселитися

Навколо так багато людей але, але поруч одиниці

Я виключаю світло, адже все одно я нікому не потрібен

Вся та дрянь, що я копив, виривається назовні

Щодня не тої ноги, дощове місто, я простужен

І мені знову пристрасть не знайти до відображення в калюжі

Нікому не потрібен…

Нікому не потрібний, нікому не потрібний, нікому не потрібний

Нікому не потрібний, нікому не потрібний, нікому не потрібний

Нікому не потрібний, нікому не потрібний, нікому не потрібний

Нікому не потрібний, нікому не потрібний, нікому не потрібний

Нікому не потрібний, нікому не потрібний...