Колизей - Symfomania

Боги прокляли спятивший Рим, город брошенных женщин и калек.

Здесь глотают отравленный дым, режут лезвием вены.

Здесь по праздникам ходят смотреть, как в агонии бьется человек,

Как пирует свирепая смерть в желтом круге арены.

Сила приносит свободу, побеждай и станешь звездой, а может обретешь покой.

Припев:

Твой враг в пыли, жалок и слаб, загнанный зверь, раненый раб.

Еще секунда и скажет: «Убей!», перст императора.

«Святой судьбе не прекословь», — воет толпа, чувствует кровь.

Не стоит скорби: ни жен, ни друзей.

Жизнь императора — Колизей!

Словно псы, что дерутся за кость, обреченные рвут друг другу плоть.

В их глазах не азарт и не злость, ничего кроме боли.

Ты один не сломался, не лег от ударов хранил тебя Господь.

Видишь, Цезарь сошел на песок наградить тебя волей.

Сила приносит свободу, побеждай и станешь звездой, а может обретешь покой.

Припев:

Твой враг в пыли, жалок и слаб, загнанный зверь, раненый раб.

Еще секунда и скажет: «Убей!», перст императора.

«Святой судьбе не прекословь», — воет толпа, чувствует кровь.

Не стоит скорби: ни жен, ни друзей.

Жизнь императора — Колизей!

Твой враг в пыли, жалок и слаб, загнанный зверь, раненый раб.

Еще секунда и скажет: «Убей!», перст императора.

«Святой судьбе не прекословь», — воет толпа, чувствует кровь.

Не стоит скорби: ни жен, ни друзей.

Жизнь императора — Колизей!

Помнишь, ты ведь помнишь — ты был: гордым, мудрым вождем.

Помнишь, ты ведь помнишь, как вошли солдаты в твой дом.

Ты встречал рассвет среди выжженных скал!

Время шло, и вот, час расплаты настал!

Хлеба и зрелищ народу через край!

Сила приносит свободу, побеждай!

Твой враг в пыли — жалок и слаб;

Загнанный зверь, раненый раб —

И выбил искры из серых камней меч гладиатора…

«Святой судьбе не прекословь», — воет толпа, чувствует кровь.

Не стоит скорби: ни жен, ни друзей.

Жизнь императора — Колизей!

Колизей!

Боги прокляли збентежений Рим, місто покинутих жінок і калік.

Тут ковтають отруєний дим, ріжуть лезом вени.

Тут по святах ходять дивитися, як в агонії б'ється людина,

Як бенкетує люта смерть у жовтому колі арени.

Сила приносить свободу, перемагай і станеш зіркою, а може здобудеш спокій.

Приспів:

Твій ворог у пилу, жалюгідних і слабкий, загнаний звір, поранений раб.

Ще секунда і скаже: «Убий!», перст імператора.

«Святій долі не запереч»,— виє натовп, відчуває кров.

Не варто скорботи: ні дружин, ні друзів.

Життя імператора — Колізей!

Немов пси, що б'ються за кість, приречені рвуть одне одному тіло.

У їхніх очах не азарт і не агресивність, нічого крім болю.

Ти один не зламався, не ліг від ударів зберігав тебе Господь.

Бачиш, Цезар зійшов на пісок нагородити тебе волею.

Сила приносить свободу, перемагай і станеш зіркою, а може здобудеш спокій.

Приспів:

Твій ворог у пилу, жалюгідних і слабкий, загнаний звір, поранений раб.

Ще секунда і скаже: «Убий!», перст імператора.

«Святій долі не запереч»,— виє натовп, відчуває кров.

Не варто скорботи: ні дружин, ні друзів.

Життя імператора — Колізей!

Твій ворог у пилу, жалюгідних і слабкий, загнаний звір, поранений раб.

Ще секунда і скаже: «Убий!», перст імператора.

«Святій долі не запереч»,— виє натовп, відчуває кров.

Не варто скорботи: ні дружин, ні друзів.

Життя імператора — Колізей!

Пам'ятаєш, ти бо пам'ятаєш — ти був: гордим, мудрим вождем.

Пам'ятаєш, ти пам'ятаєш, як увійшли солдати до твоєї хати.

Ти зустрічав світанок серед випалених скель!

Час минав, і ось час розплати настав!

Хліба і видовищ народу через край!

Сила приносить волю, перемагай!

Твій ворог у пилу — жалюгідний і слабкий;

Загнаний звір, поранений раб

І вибив іскри із сірого каміння меч гладіатора...

«Святій долі не запереч»,— виє натовп, відчуває кров.

Не варто скорботи: ні дружин, ні друзів.

Життя імператора — Колізей!

Колізей!