Downfall Inc. - Sybreed

To walk among the human herd

To see the mark of our degeneration

Stagnant and dazed, we but relent

To break the strain of our self-enforcing schemes

Now our future is tantamount to past

A dead-end race with a leaning for despise

Immobilism: our final goal

With corrupt bodies free to assume all control

To confuse truth and judgment

To observe the world with blinded eyes

To coronate intolerance

We only swallow changeless lies

We seem so eager to dissent

Yet through inaction we but approve each restraint

We keep on begging «please govern us»

Freedom’s abridged, utopia is distrust

We are condemn to fail controlling our very lives

To endure through denial

We could let the world burn and watch each other die

Consternation made us unconcerned

With enforced discipline we but forfeit our very pride

We require low sustenance: to be kept entertained,

To feel secure and feed

Deprivation is our single fear

How can we feel betrayed when we yield in front

Of any sign of change?

We keep on running away

We are far too scared to ever become self-contained

Щоб гуляти серед людського стада

Щоб побачити ознаки нашого виродження

Застійні й приголомшені, ми але пом’якшуємось

Щоб зламати напругу наших схем самовиконання

Тепер наше майбутнє рівне минулому

Тупикова гонка зі схильністю до зневаги

Іммобілізм: наша кінцева мета

З корумпованими органами, які можуть взяти на себе весь контроль

Щоб змішати правду і судження

Спостерігати за світом із засліпленими очима

Щоб підтвердити нетерпимість

Ми лише ковтаємо незмінну брехню

Схоже, ми дуже прагнемо висловитися

Але через бездіяльність ми але схвалюємо кожне обмеження

Ми продовжуємо благати «будь ласка, керуйте нами»

Свобода скорочена, утопія — недовіра

Ми засуджені на те, що не контролюємо своє життя

Витерпіти через заперечення

Ми можемо дозволити світу горіти і дивитися, як вмирають один одного

Жах змусив нас не турбуватися

Завдяки суворій дисципліні ми але втрачаємо нашу гордість

Ми вимагаємо низьких витрат: щоб нас розважали,

Щоб почуватися в безпеці й годувати

Позбавлення — це наш єдиний страх

Як ми можемо відчувати себе зрадженими, коли поступаємось попереду

Чи є будь-які ознаки змін?

Ми  продовжуємо втікати

Ми занадто боїмося замкнути в собі