Атмосфера - Сява

Сержаня

Изучаю в голове мысли значения

Меж подводных камней сквозь бетонные джунгли

Я как маугли-человек в мире животных голодных и сытых

Мирно пасущихся или насмерть убитых

Я на ощуп ищу живых в этой местности огибая окрестности

Небо затянуто серыми тучами Чтобы здесь выжить нужно быть колючим

Или с повадками сучьями или прикованным быть наручниками

Окна в домах будто тонированы все здесь хотят быть анонимными

Двери железные с кодовыми замками наглухо заперты чтоб не достали

В воздухе пахнет страхом и похотью стены покрыты гарью и копотью

Сердцебиение в такт мгновению ветра да это моё белое гетто

Сява

Ангел хранитель за моей спиной на курке держит палец ведёт трапой

Мне не ведомо напредначертано то что ведёт домой

Нет тепла греет дым и огненная вода заставляя двигаться застывшие тела

Шаг за шагом перехожу на бег прошлого будущего не было и нет

Иногда время как кусок пластилина короткая или наоборот длинная

Для нас всё логично когда всё отлично ааа это так типично

Я продолжаю шагать по бензиновой луже от гари и копоти голову кружит

В ответ кто-то скалясь мне улыбается лица в цвета кислоты растворяются

В отражении воды заражении я вижу людей в их плохом положении

Мы боимся смерти хотя уже мертвы, но вы забыли сами кто мы.

Сержаня

Вивчаю в голові думки значення

Між підводним камінням крізь бетонні джунглі

Я як мауглі-людина в світі тварин голодних і ситих

Мирно пасуться або до смерті вбитих

Я на намацок шукаю живих в цій місцевості огинаючи околиці

Небо затягнуте сірими хмарами Щоб тут вижити, потрібно бути колючим

Або з поводком суччям або прикутим бути наручниками

Вікна в будинках ніби тоновані всі тут хочуть бути анонімними

Двері залізні з кодовими замками наглухо замкнені щоб не дістали

У повітрі пахне страхом і хтивістю стіни вкриті гаром і кіптявою

Серцебиття в такт миттєвості вітру так це моє біле гетто

Сява

Ангел-охоронець за моєю спиною на курку тримає палець веде трапою

Мені невідомо наперед накреслено те, що веде додому

Ні тепла гріє дим і вогненна вода змушуючи рухатися застиглі тіла

Крок за кроком переходжу на біг минулого майбутнього не було і ні

Іноді час як шматок пластиліну короткий або навпаки довгий

Для нас все логічно коли все добре ааа це так типово

Я продовжую крокувати по бензиновій калюжі від гарі і кіптяву голову крутить

У відповідь хтось скалячись мені посміхається обличчя в кольору кислоти розчиняються

У відбиття води зараженні я бачу людей у ​​їхньому поганому становищі

Ми боїмося смерті хоча вже мертві, але ви забули самі хто ми.