Заклятье - Сварга

Небо скалилось звездами

Далекими, светлыми

Невзгоды мчались тройками

Бубенцами звеня на ходу

Твой смех угас у излучины

Там, где травы мы жгли по весне

В кострах тех видны были образы

Холодные, страшные, дикие!

Чьи были лица те бледные?

Знаешь?

Помнишь?

А кто стучал ночью темною

По двери да в окно?

Кто бился птицей подбитою

На дворе у ворот?

Хохотом были разбужены

На заре прошлым днем!

А в лесу, где капканы расставлены

Нет ни следов, ни зверей

В озерах все сети разорваны

Кто же рвал, разодрал?

Кто же беды-то кликал нам

Кто же он, да к чему?

Что же плохого-то сделали

Ведьмаку, вещуну?

Сколько же нам еще маяться

Или прочь уходить?

Где же ты злоба лютая?

Покажись!

Появись!

Небо скалилося зірками

Далекими, світлими

Негаразди мчали трійками

Бубонцями ланки на ходу

Твій сміх згас у закруту

Там, де трави ми палили по весни

У вогнищах тих видні були образи

Холодні, страшні, дикі!

Чиї були обличчя ті бліді?

Знаєш?

Пам'ятаєш?

А хто стукав уночі темною

По дверях та у вікно?

Хто бився птахом підбитим

На дворі біля воріт?

Реготом були збуджені

На зорі минулого дня!

А в лісі, де капкани розставлені

Немає ні слідів, ні звірів

В озерах всі мережі розірвані

Хто ж рвав, роздер?

Хто ж лиха кликав нам

Хто ж він, так до чого?

Що ж поганого зробили

Відьмаку, віщуну?

Скільки ж нам ще мучитися

Або геть іти?

Де ж ти злість люта?

Здайся!

З'явись!