Прощай - Сварга

Ну, прощай!

– это всё, что тебе я скажу

От гнилого плетня я коня отвяжу

Всё осталось, да только уже позади

И путь долог как путь бесконечной реки

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

А сайдак мягко бьёт по боку меня

И в сердце моём нет былого огня

В светлый месяц пущу я слепую стрелу

Всё равно упадёт, не вонзившись в Луну

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Тишина... только пенье невидимых птиц

И в костре моём отблески красных зарниц

Ты прости, что не мог обо всём рассказать

Ты прости, что молчал, хотя мог и сказать

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Как угрюмая нежить я лесом пройду

За поля, за стога, за дубовую мглу

Я скроюсь в бору как старый ведьмак

От ветра дрожа словно русак

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

И рычанье медведя и волчья тоска

Не заставят очнуться, отойти ото сна

В самой чаще лесов или сердце болот

Кто разыщет меня?

Кто за мною придёт?

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Ну, прощай!

– це все, що я тобі скажу

Від гнилого тину я відв'яжу коня

Все залишилося, та вже позаду

І шлях довгий як шлях нескінченної річки

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

А сайдак м'яко б'є по боці мене

І в моєму серці немає колишнього вогню

У світлий місяць пущу я сліпу стрілу

Все одно впаде, не встромивши в Місяць

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Тиша... тільки спів невидимих ​​птахів

І в багатті моєму відблиски червоних блискавок

Ти вибач, що не міг про все розповісти

Ти вибач, що мовчав, хоч міг і сказати

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Як похмура нежить я лісом пройду

За поля, за стоги, за дубову імлу

Я сховаюсь у бору як старий відьмак

Від вітру тремтячи мов русак

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

І ричання ведмедя та вовча туга

Не змусять прокинутися, відійти від сну

Найчастіше лісів чи серце боліт

Хто знаходить мене?

Хто за мною прийде?

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!

Прощай!