The Light - Sun Kil Moon

Her eyes could have only been born of this ocean

Delph blue, longing and weepy, they want me so much to want you

All wrapped up beside you and winded after you’ve taken me

My mind’s roaming free, dozing, dazing, drifting out of this evening

With a verse so sweetly sung

And to a world we’ve longed to come

But somehow we are not one

And all her lavender meadows, so fragrant and beautiful

And at your dining room table, the sun falls on my face so warm

And all the turbulent highways I’ve taken to get here

To you in this home in this moment, for that I am grateful

Though this house feels like an old lost song

That calls for me to play along

Somehow I don’t belong

The night lit by moon, the day sun

Oh baby, I’m wondering how come

The light is nearly gone

Her soul could have only been born of a wild oak

So far reaching and swaying and free, but stands stoically alone

When the skies come apart, she leans over so helpless and cowering

Until the storms come to cease and somehow she’s the only one standing

And though we’ve grown so close, my love

And though these nights we’ve spent so many of

A part of me is numb

Her eyes look up to me, so open and true

Our window’s in perfect clear view

That somehow I can’t see through

Її очі могли народитися лише з цього океану

Дельф блакитний, тужливий і плаксивий, вони так хочуть, щоб я бажав тебе

Весь закутаний поруч із тобою і затягнутий після того, як ти мене взяв

Мій розум вільний, дрімає, приголомшливий, відпливає від цього вечора

З таким солодко співаним куплетом

І в світ, у який ми так прагнули прийти

Але чомусь ми не одне ціле

І всі її лавандові луки, такі запашні й гарні

А за твоїм обіднім столом сонце падає на моє обличчя таке тепло

І всі турбулентні магістралі, які я пройшов, щоб потрапити сюди

Я вдячний вам в цім домі в цій момент

Хоча цей будинок виглядає як стара втрачена пісня

Це закликає мене підігравати

Чомусь я не належу

Ніч освітлена місяцем, день сонцем

О, дитинко, мені цікаво, як так

Світло майже зникло

Її душа могла народитися лише з дикого дуба

Наскільки далекосяжний, хиткий і вільний, але стоїть стоїчно самотньо

Коли небо розривається, вона нахиляється так безпорадно й хилиться

Поки бурі не припиняться, і якось вона єдина стоїть

І хоча ми так зблизилися, моя любов

І хоча цих ночей ми провели так багато

Частина мене заціпеніла

Її очі дивляться на мене, такі відкриті й правдиві

Наше вікно ідеально добре видно

Я чомусь не бачу