Micheline - Sun Kil Moon

Micheline used to come to our house and knock on our door.

My dad would answer and say, «What do you want, girl?"and she’d say, «Can I take a bath with Mark?»

My dad would say, «My son ain’t here,"send her home and shut the door and we’d

all laugh.

And Micheline would walk down the street glowing and smiling like she just got

Paul McCartney’s autograph.

Her brain worked a little slower than the others;

she wore thick-rimmed glasses.

She took a different bus to school than the other kids and was in different

kind of classes.

When she got older a neighborhood thug moved in with her and started taking her

welfare payments.

He took her down to the bank, helped her withdraw her savings that was put away

for her and he went off with it.

The cops caught up with him, he did a little time and cut to many years later:

He’s doing life in a Florida penitentiary with his father, both of them for

murder.

Micheline, Micheline.

Micheline, Micheline.

Micheline, Micheline, Micheline.

She wanted love like anyone else.

Micheline, Micheline, Micheline,

She had dreams like anyone else.

My friend Brett, my friend Brett, my friend Brett, my friend Brett,

he liked to play the guitar.

But he had an awkward way of playing barre chords with two fingers spreading

his index and middle fingers really far apart.

One day in band practice he dropped like a deer was shot and was flipping

around like a fish.

He had an aneurysm triggered by a nerve in his hand from the strain he was

putting on it.

I went to see him in Ohio;

he had a horseshoe shaped scar on his scalp and he

talked real slow.

We played pool like we did in our teens and his head was shaved and he still

wore bell-bottomed jeans.

In '99 I was on tour in Sweden when I called home

To tell my mom I got a part in a movie when she said «Mark, there’s something

that you need to know.»

«Brett died the other day, you really should send a letter to his mom and dad.»

And I got on my train in Malmo and looked out at the snow feeling somewhere

between happy and sad.

My friend Brett, my friend Brett.

My friend Brett, my friend Brett.

My friend Brett, my friend Brett, my friend Brett.

He had a wife and a son.

My friend Brett, my friend Brett, my friend Brett.

He just liked to play guitar and he never hurt anyone.

My grandma, my grandma, my grandma, my grandma, my grandma, my grandma.

Before she passed away we’d go and visit her at my aunt’s house when I was

small.

I couldn’t bear the shape she was in so at the top of the driveway I’d sit in

the car.

One day I was just fucking around when I put it in reverse and I was

free-falling.

I remember the car moving backwards;

my heart was beating and I blacked out.

Another car was coming down the street and I totalled them both and I got

knocked out.

My grandma, my grandma, my grandma, my grandma, my grandma, my grandma.

First time I met her, she lived in L.A.;

I think it was Huntington Park.

I made friends with a kid named Marceau and another kid named Cyrus Hunt.

We’d go downtown and get ice cream and feed french fries to the pigeons and

talk to the handicapped vets from Vietnam.

It was the first time I saw a hummingbird, or a palm tree, or a lizard.

Or saw an ocean, or heard David Bowie’s «Young Americans"and I saw the movie «Benji"in the theatre.

My grandma, my grandma.

My grandma, my grandma.

My grandma, my grandma,

my grandma.

I heard she had a pretty hard life.

But after her first husband passed away she met a man from California and he

treated her really nice.

My grandma, my grandma.

My grandma, my grandma.

My grandma, my grandma,

my grandma.

My grandma was diagnosed at 62.

Her kids stepped up to the plate for her and were there the whole way through.

Мішлін приходила до нас додому і стукала в двері.

Мій тато відповідав і казав: «Що ти хочеш, дівчинко?», а вона: «Можна я прийняти ванну з Марком?»

Мій тато казав: «Мого сина тут немає», відправив її додому і зачинив двері, і ми

всі сміються.

А Мішлін ходила вулицею, сяючи й усміхаючись, як щойно потрапила

Автограф Пола Маккартні.

Її мозок працював трохи повільніше за інші;

вона носила окуляри в товстій оправі.

Вона їздила до школи іншим автобусом, ніж інші діти, і була в іншому

типи занять.

Коли вона підросла, до неї приїхав сусідський бандит і почав її захоплювати

соціальні виплати.

Він відвіз її у банк, допоміг їй зняти свої заощадження, які були відкладені

для неї, і він пішов із цим.

Поліцейські наздогнали його, він трохи попрацював і перейшов до багато років потому:

Він живе у виправній колонії Флориди разом зі своїм батьком, за яких вони обидва

вбивство.

Мішлін, Мішлін.

Мішлін, Мішлін.

Мішлін, Мішлін, Мішлін.

Вона хотіла кохання, як і всі інші.

Мішлін, Мішлін, Мішлін,

Вона мріяла, як і всі інші.

Мій друг Бретт, мій друг Бретт, мій друг Бретт, мій друг Бретт,

йому подобалося грати на гітарі.

Але у нього був незручний спосіб грати акорди, розкинувши два пальці

його вказівний і середній пальці дуже далеко один від одного.

Одного дня під час тренування в групі він упав, як оленя підстрелили, і перевернувся

навколо, як риба.

У нього виникла аневризма, викликана нервом у його руці від напруження, яке він був

надягаючи це.

Я поїхав провідати його в Огайо;

у нього був шрам у формі підкови на шкірі голови, і він

говорив дуже повільно.

Ми грали в більярд, як у підлітковому віці, і його голова була поголена, а він досі

носив джинси-дзвони.

У 1999 році я був у гастролі у Швеції, коли зателефонував додому

Сказати мамі, що я знявся у фільмі, коли вона сказала: «Марк, є щось

що вам потрібно знати.»

«Бретт помер днями, тобі справді слід надіслати листа його мамі й татові».

І я сів на потяг у Мальме й подивився на відчуття снігу

між щасливим і сумним.

Мій друг Бретт, мій друг Бретт.

Мій друг Бретт, мій друг Бретт.

Мій друг Бретт, мій друг Бретт, мій друг Бретт.

У нього була дружина та син.

Мій друг Бретт, мій друг Бретт, мій друг Бретт.

Йому просто подобалося грати на гітарі, і він ніколи нікому не кривдив.

Моя бабуся, моя бабуся, моя бабуся, моя бабуся, моя бабуся, моя бабуся.

До того, як вона померла, ми відвідували її в дім моєї тітки, коли я був

малий.

Я не витримав форми, в якій вона була тому на вершині під’їзду я сидів на

машина.

Одного разу я просто трахався, коли вставив його назад, і я так

вільне падіння.

Я пам’ятаю автомобіль, який рухався назад;

моє серце билося, і я затьмарився.

По вулиці їхала інша машина, я їх обох перебрав і отримав

Нокаутував.

Моя бабуся, моя бабуся, моя бабуся, моя бабуся, моя бабуся, моя бабуся.

Я вперше зустрів її, вона жила в Лос-Анджелесі;

Думаю, це був Хантінгтон-парк.

Я подружився з дитиною на ім’я Марсо та іншою дитиною на ім’я Сайрус Хант.

Ми ходили в центр міста, брали морозиво та годували картоплею фрі голубів і

поговоріть з ветеринарами-інвалідами з В’єтнаму.

Я вперше бачив колібрі, чи пальму, чи ящірку.

Або бачив океан, чи чув «Молоді американці» Девіда Боуї, а я дивився фільм «Бенджі» в кінотеатрі.

Моя бабуся, моя бабуся.

Моя бабуся, моя бабуся.

Моя бабуся, моя бабуся,

моя бабуся.

Я чув, що у неї досить важке життя.

Але після того, як помер її перший чоловік, вона зустріла чоловіка з Каліфорнії і він

дуже добре ставився до неї.

Моя бабуся, моя бабуся.

Моя бабуся, моя бабуся.

Моя бабуся, моя бабуся,

моя бабуся.

Моїй бабусі поставили діагноз у 62 роки.

Її діти підійшли до тарілки для неї і весь шлях були поруч.