Couch Potato - Sun Kil Moon

Potatoes, potatoes, whiny goddamn couch potatoes

Potatoes, potatoes, whiny goddamn couch potatoes

And you’re hijacked by everything that pops up on your phone.

and you’re angry

about it for an hour until the news diverts your attention by throwing you

another bone.

And yeah, you’re justified in being angry the kids are being

pulled from their parents at the border, but when Obama had illegal immigrants

thrown out of the country left and right, y’all thought he was adorable.

Made you feel so good to love the smiling light-skin black man,

but like I said, illegals were being thrown out of the country under him.

I wrote a song once for an immigrant, years ago, who broke the law.

He had three kids.

Three kids and he was sent back to Mexico where his wife

and kids didn’t even get a phone call.

Under Obama, guys were getting sent back

to their birth places.

Y’all I sang that song for you, and you requested it at

my shows!

That song, if you all remember, was called Gustavo

Don’t give much thought to Gustavo

I don’t give much thought to Gustavo

I don’t give much thought-

You thought that song was funny.

You thought the song was sweet.

That it was cute, you didn’t think about those kids gettin' pulled from their

daddies much, did you?

But now your hearts hurt from the kids being pulled from

their mommies and daddies, aren’t you?

What’s been happening for years is just

now the news, just finally spin it in a way that alarms you.

This whole agenda

promotin' the orangutan who came from the zoo who’s gonna be the president

again, mark my words, thanks to the news and social media, and thanks to couch

potatoes called you.

They ain’t even human beings to the people who are on the

news.

Just (?) signs then, you’re just all just a bunch of junkies,

sniffin' their booze.

Sniffing whatever the anchor man decides to sell you

Sniffers, sniffers, bunch of goddamn booze sniffers

Sniffers, sniffers, bunch of goddamn booze sniffers

Sniffers, sniffers, bunch of goddamn-

I’m telling you people, if you keep pecking away at your phones,

Donald Duck gonna be in office eight years, cause of prophecy.

(350?).

Donald gonna be there, two full terms, that’s for sure.

So with the San

Francisco homeless, and so the (?) pimps and hoes.

I don’t mind the pimps and

hoes, and the bums pissin' in the alleys and nobody else did until San

Francisco sold its ass to Silicon Valley.

Now the rich want to be catered to,

they want perfection, they don’t want poverty in their streets.

But the poor gonna stick around, and in time, all the techies gonna retreat.

They never gave a fuck about the Golden Gate Bridge or the beautiful terrain

or by Cafe Trieste where they hate Ashberry, or the Jefferson Airplane.

They’ll be packing up and leavin' on the Google train.

Maybe move to

Jellystone Park, if we’re lucky, and they can cry to Yogi Bear about all the

pain.

Don’t get me wrong, do not think that I don’t care.

I’ve employed more

illegal immigrants than the average joe on his lunch break in Union Square.

I’ve given lots of pesos to kids in the streets of Guajaca, Mexico.

I bought their chapolinis every morning from their wooden bowls.

Me myself, I got an idea of how this president came to office.

People

believin' the predictions of Don Lemon as if he were Nostradamus.

People started givin' platforms to Paula Deen and Paris Hilton.

People started to believe in headlines that are as believableas bigfoot

sightings, and Rumpelstiltskin

This morning, I had a dream that I was with Caroline at a cafe.

Somewhere in

California, it felt like somewhere in Belinas, lots of daylight comin' through

the windows.

There was a band playing at the corner.

We met the drummer,

he kinda looked like Jack Kilmer.

He told us that his brother plays a

percussive instrument with strings, like guitar strings, they played most did

not sustain, but went pling pling.

he told us he was gonna drive some place

neary to pick up some drumsticks and he asked if we wanted to come along.

Caroline said «I'll stick around at the cafe», but I said I was up for the

ride if it wouldn’t take too long.

And we were drivin', I asked «where's your brother live?»

and he said Long Park.

And I said «Actually,

I’ve been there.

Does your brother play in the house band with the Long Park

wine factory?»

He said «Yes», and I said «Well, I think I’ve seen him play,

a long-haired guy?».

He said «that's him» and kept on driving and driving,

further and furter, and I asked him where he was going.

he said «To San Francisco.

You said you needed a ride, right?»

I said «No, man,

I thought we were going to your rehearsal space to get some drum sticks, right?

«He said «No, I’m heading to San Francisco, I thought you said that’s where

you live».

I said «I do, but hold on, stop the car, tell me we are,

you Jack Kilmer-faced kid».

He pulled over and I called Caroline and told her

where I was.

He dropped me off on the side of the side of the road somewhere in

Northern California, I waited for Caroline to pick me up.

And I woke up from

the dream, and I walked down to Aquatic Park

And from the pier, I looked out into the fog.

Soakin' up the air,

I could barely see Tiberun.

Fisherman were fishing on the East side of the

pier.

Every day it’s my pleasure to walk out here.

Three seals poke their heads

up from the water.

These beautiful things are why I moved here.

A man was

giving sailboat lessons to a younger man.

From there, I walked to Levi’s store

and bought a warmer jacket.

Nathan overslept and I went, and knocked on his

hotel door.

Past the City Lights bookstore and the North Beach Hotel.

I waited for him down in the lobby.

Watched a young girl ask the lady at the

front desk if she knew how to get to Yosemite.

And Nathan and I went and ate

sandwiches at Malinari’s.

We went to City Lights and I talked to one of the

employees.

I bought the book about the boxer from Modesto, Fat City.

I bought the book called Antisocial Media about how Facebook undermines

democracy.

Told the staff I was gonna post a photo of the book on my social

medxia pages and one of them said «that's funny.»

Then Nathan and I went to

Trieste, I got an iced tea, he got a coffee.

I said to the guy «I see you’re starting the day with the music of Air Supply.»

And we walked back

up the Point to the mural of Paul Kenton.

Passed City Lights again and in the

storefront was a huge selection of Bukowsky.

And we walked up through China

Town through Jack Kerouac Alley.

Bought some cucumbers and some blueberries.

Everything was harmonious and merry.

We walked past Le Hung Lao and I thought

of the chap (?) dumplings that are always delicious and savory.

Everything

reminded me of what it was about the city that first spoke to me.

And as we approached High Street Studio.

We tend to want the homeless as

they’ve always been, minding their own.

I sang about everything leading up to

waking up and walking to Aquatic Park.

All that must have been sparked by

articles my friend had sent me.

Sensational headlines and attention-grabbing

posts like «Medical convention was relocated from San Francisco to LA cause

doctors are scared».

«Last year at same convention, somebody’s purse was stolen»

.

«I'm from a third-world country, and San Francisco is worse».

«Norway valley,

shocked and disgusted by the homeless».

«Middle-age tech guys angry cause they

saw feces on the street corner once».

I don’t know what it is that they see or

feel.

I told him, man, there are places for people who can’t hack the city.

They are called «sotos» «(?)» or «(?)» or «Hercules».

All I know is this

morning, I saw the seagulls flying above me, and from there the day moved along

peacefully.

And here in the studio, I’m singing tunefully to the music of Jim

and Di and me, joyfully.

We took a break, went out for dinner.

The waitress

asked the guy at the table how he was doin'.

Said «The world’s all messed up,

but me, I’m doin' fine.»

Картопля, картопля, плаксива проклята диванна картопля

Картопля, картопля, плаксива проклята диванна картопля

І ви викрадаєте все, що з’являється на вашому телефоні.

а ти сердишся

про це протягом години, поки новини не відвернуть вашу увагу, не кинувши вас

інша кістка.

І так, ви маєте право сердитися на дітей

забрали від батьків на кордоні, але коли Обама мав нелегальних іммігрантів

вигнали з країни наліво і направо, ви всі думали, що він був чарівним.

Змусив вас почуватися так добре, що любив усміхненого світлошкірого темношкірого чоловіка,

але, як я сказав, під його керівництвом нелегалів викидали з країни.

Багато років тому я написав пісню для іммігранта, який порушив закон.

У нього було троє дітей.

Троє дітей, і його повернули до Мексики, де його дружина

і дітям навіть не подзвонили.

За Обами хлопців повертали назад

до місць свого народження.

Все, я заспівав цю пісню для вас, і ви попросили її у

мої шоу!

Ця пісня, якщо ви всі пам’ятаєте, називалася Gustavo

Не думайте про Густаво

Я не дуже думаю про Густаво

Я не дуже думаю-

Ви думали, що ця пісня смішна.

Ви думали, що пісня солодка.

Це було мило, ти не думав про те, що цих дітей витягають із них

багато татусів, а ти?

Але зараз ваші серця болять від дітей, яких витягують

їхні мами й тата, чи не так?

Те, що відбувається роками, просто

тепер новини, нарешті розкажіть це так, щоб ви насторожилися.

Весь цей порядок денний

реклама орангутанга, який прийшов із зоопарку, який стане президентом

ще раз, запам’ятайте мої слова, дякую новинам і соцмережам, а також дякую дивані

тобі подзвонила картопля.

Вони навіть не люди для людей, які перебувають на 

новини.

Тоді просто (?) знаки, ви просто купка наркоманів,

нюхаючи їх випивку.

Нюхаючи все, що ведучий вирішить продати вам

Сніфери, сніфери, купа проклятих нюхачів випивки

Сніфери, сніфери, купа проклятих нюхачів випивки

Сніфери, сніфери, купа чортового...

Я кажу вам, люди, якщо ви продовжуєте довбати свої телефони,

Дональд Дак буде на посаді вісім років, через пророцтво.

(350?).

Дональд буде там, два повних терміни, це точно.

Тож із San

Безхатченки Франциско, а тому (?) звідники та мотики.

Я не проти сутенерів і

мотики, і бомжі, що пісяться в провулках, і ніхто інший не робив цього до Сан

Франциско продав свою дупу Кремнієвій долині.

Тепер багаті хочуть, щоб їх обслуговували,

вони хочуть досконалості, вони не хочуть бідності на своїх вулицях.

Але бідняки залишаться, і з часом усі технарі відступлять.

Їм ніколи не було наплювати на міст Золоті Ворота чи прекрасну місцевість

або біля кафе «Трієст», де ненавидять Ешберрі, або літака Джефферсона.

Вони зберуть речі і поїдуть на поїзді Google.

Можливо, переїхати до

Jellystone Park, якщо нам пощастить, і вони зможуть плакати Yogi Bear про все

біль.

Не зрозумійте мене неправильно, не думайте, що мені байдуже.

Я працював більше

нелегальних іммігрантів, ніж середньостатистичний Джо під час обідньої перерви на Юніон-сквер.

Я роздав багато песо дітям на вулицях Гуахаки, Мексика.

Я купував їхні чаполіні щоранку з їхніх дерев’яних мисок.

Я сам маю уявлення про те, як цей президент прийшов на посаду.

Люди

вірячи в передбачення Дона Лемона, ніби він Нострадамус.

Люди почали давати платформи Полі Дін і Періс Хілтон.

Люди почали вірити заголовкам, які такі ж правдоподібні, як бігфут

спостережень, і Румпельштильцхен

Сьогодні вранці мені наснилося, що я був з Керолайн в кафе.

Десь у

У Каліфорнії було відчуття, ніби десь у Белінасі, багато денного світла

вікна.

На розі грав гурт.

Ми зустріли барабанщика,

він був схожий на Джека Кілмера.

Він розповів нам, що його брат грає a

ударний інструмент зі струнами, як струни гітари, вони грали найчастіше

не підтримувати, але пішов плінг плінг.

він сказав нам, що збирається поїхати кудись

майже взяти гомілки, і він запитав, чи хочемо ми піти з ним.

Керолайн сказала: «Я залишуся в кафе», але я сказав, що готовий

їздити, якщо це не займе надто багато часу.

І ми їхали, я запитала «де твій брат живе?»

і він сказав Лонг Парк.

І я сказав: «Насправді,

Я був там.

Ваш брат грає в домашньому гурті з Long Park

винний завод?»

Він сказав «Так», а я сказав: «Ну, я думаю, що бачив, як він грав,

довговолосий хлопець?».

Він сказав «це він» і все їхав і їхав,

все далі й далі, і я запитав його, куди він їде.

він сказав «До Сан-Франциско.

Ви сказали, що вам потрібна підвіз, так?»

Я сказав «Ні, чувак,

Я думав ми підемо до твоєї репетиційної кімнати, щоб взяти барабанні палички, так?

«Він сказав: «Ні, я їду до Сан-Франциско, я думав, ви сказали, що саме там

ти живеш".

Я сказав «Так, але почекай, зупини машину, скажи, що ми,

ти, хлопець із обличчям Джека Кілмера».

Він зупинився, і я подзвонила Керолайн і сказала їй

де я був.

Він висадив мене на узбіччі дороги десь у

Північна Каліфорнія, я чекав, поки Керолайн забере мене.

І я прокинувся від

сон, і я пішов до Аквапарку

А з пірсу я дивився в туман.

Вбираючи повітря,

Я ледве бачив Тіберуна.

Рибалки ловили рибу на східній стороні с

пристань.

Щодня мені приємно гуляти тут.

Три тюленя висовують голови

вгору з води.

Ось чому я переїхав сюди через ці прекрасні речі.

Чоловік був

давати уроки вітрильника молодшому чоловікові.

Звідти я пішов до магазину Levi’s

і купила теплішу куртку.

Натан проспав, і я пішов і постукав до нього

двері готелю.

Повз книгарню City Lights і North Beach Hotel.

Я чекав на нього у холі.

Бачив, як молода дівчина запитує жінку в 

на стійці реєстрації, якби вона знала, як дістатися до Йосеміті.

І ми з Натаном пішли й поїли

сендвічі в Malinari’s.

Ми пішли в City Lights, і я поговорив з одним із

працівників.

Я купив книгу про боксера з Модесто, Товсте місто.

Я купив книгу «Антисоціальні медіа» про те, як Facebook підриває

демократія.

Сказав співробітникам, що збираюся опублікувати фотографію книги в соцмережі

сторінки medxia, і один із них сказав «це смішно».

Потім ми з Нейтаном пішли

Трієст, я отримав холодний чай, він отримав каву.

Я сказав хлопцеві: «Я бачу, ти починаєш день з музики Air Supply».

І ми пішли назад

вгору точка до фрески Пола Кентона.

Знову пройшов Сіті Лайт і в 

на вітрині був великий вибір Bukowsky.

І ми пройшли через Китай

Місто через алею Джека Керуака.

Купила огірків і чорниць.

Все було гармонійно і весело.

Ми проходили повз Le Hung Lao, і я подумав

пельменів, які завжди смачні та пікантні.

все

нагадав мені про те, що було в місті, яке вперше заговорило зі мною.

І коли ми наближалися до High Street Studio.

Ми, як правило, хочемо бездомних як

вони завжди були, дбаючи про своє.

Я співав про все, що передувало 

прокидаючись і гуляючи до Аквапарку.

Усе це, мабуть, було викликано

статті, які мені надіслав мій друг.

Сенсаційні заголовки та привертають увагу

пости на кшталт «Медичну конференцію перенесли із Сан-Франциско до Лос-Анджелеса

лікарі налякані».

«Минулого року на тому ж з’їзді в когось вкрали гаманець»

.

«Я з країни третього світу, а Сан-Франциско гірше».

«Норвезька долина,

шокований і огидний безпритульними».

«Техніки середнього віку злі, тому що вони

одного разу побачив фекалії на розі вулиці».

Я не знаю, що вони бачать або

відчувати.

Я сказав йому, чувак, є місця для людей, які не можуть зламати місто.

Їх називають «sotos» «(?)» або «(?)» або «Hercules».

Все, що я знаю, це це

вранці я побачив, як наді мною летіли чайки, і звідти пішов день

мирно.

І тут, у студії, я співаю під музику Джима

і Ді і я, радісно.

Ми зробили паузу, пішли повечеряти.

Офіціантка

запитав хлопця за столом, як у нього справи.

Сказав: «У світі все зіпсовано,

але зі мною все добре».