Birds Of Flims - Sun Kil Moon

Damn if I didn’t

just go walking and find some horses

A man-made lake and some trolls

Came back to my room all covered in sweat

Here at the Swiss Waldhaus Hotel

Filled out an application for a work visa

For Japan and Australia

It’s been a few weeks since I’ve left home

And I feel out of place

And out of my element

I work from 7 at night

Until 5 AM when the AD says «Wrap»

And a runner named Fabio flashlights me back to my hotel before the sun comes up

Then I get in my bed and talk with my girl on the phone to the birds chirping

How the hell did I end up playing myself in an Italian film

Set in a ski town in Switzerland?

Damn if I didn’t just go walking the Alps all alone on my night off

I felt like Jimmy Page walking the mountains out behind Aleister Crowley’s house

But it was too dark, and it got so cold

That I turned back around

Came back to my room, read Graham Nash’s Wild Tales

Til I fell asleep to the sound

The sound of the birds

The birds of

Flims

Yeah I’ve asked around

But nobody knows the names of 'em

Of the birds

The birds of Flims

Yeah I’ve asked around

But nobody knows the names of 'em

Damn if I didn’t just go walking down the road

When a girl named Veronica stopped me

She said she was from Milan and that she recognized me from the film

And that today was her birthday

We talked a little bit

But there was barrier

And she went one way and I went the other

And I walked along the dandelions and down to market

Where I bought her some flowers

On the way back to my hotel

I left them in the lobby of hers, with a note

«Veronica, happy birthday — Mark»

And when I saw her again on the set

She said «Grazie», and I could tell that the gesture

Had touched her heart

Damn if I didn’t go to dinner last night with Paul

But his throat was sore

And I could see that he was feeling ill

He spends more time on the set than I do

And it’s cold out there

And the last two days, he was playing Hitler

I could see he was grappling with that

And I felt bad, and I gave him some words of support

And we talked about John Hughes movies,

home ownership

And the cost of living in San Francisco and New York

And damn if I didn’t go out later with a set dresser or something like that

Named Cipriana

We talked for four hours at a bar down the street

And the music was terrible

But yeah, I liked her, kinda

She’d been with someone for four or five years

And I kinda figured that anyhow, and told her «Well, so have I»

And that made life easier for both of us

And I walked her drunk ass back to her room

And like a gentleman, I didn’t try

And I went to my room

I looked down at the water fountain

From my balcony I felt

The surrealness of my surroundings

I got in my bed

Looked up at the baby blue ceilings above

And thought of my home

And my girl

And I ached for her love

Damn when it all ended

If I didn’t have them fly me out

To New Orleans

Where I saw kitty cats sleeping on porches

And drank real iced tea for the first time in six to eight weeks

And it was nice not to have to walk down that awkward path again

And not to have to yell or to holler

About eating pasta pomodoro for the 38th time in a month

Or that the price of knit hats was 60 Swiss fuckin' francs

Damn if I didn’t go walking the next afternoon

Down Oretha Castle Haley

Where I ate a catfish lunch at Cafe Reconcile

With a side of macaroni and cheese

And cornbread and collard greens

Saw it advertised on channel 99

The public access channel

And I walked across the street to a gym

And I watched two fighters spar

And I talked to them during their break

While they sipped on their Snapple

And I thought, what is life if not a fight?

Or a test of will and grace

Some would match it by throwing bombs like Mike Tyson

But some, like Pernell, are slippery and win cleverly

Some are fearless like Arturo Gatti

But like Henry Akinwande

Some of them buckle and stall

When the going gets tough, with much due respect

Some of them break down and cry

Like Oliver «The Atomic Bomb» McCall

Life’s a chess game for all of us

Hit, don’t be hit, jabbing and hooking and feigning and bobbing and weaving

And the fighters got back in the ring

I thought of my own fight in life

And it was time to be leaving

And damn if I didn’t go to the airport

And fly up to Cleveland, Ohio

I had dinner at Sylvester’s in North Canton with my girlfriend and her friends

And for the first time in a while

I was surrounded by genuine smiles (

beautiful smiles

There at the table with all of them, I felt content

And grounded and rooted again

Then was dropped off to face the hardships

Of a single mom who happens to be one of my closest and dearest friends

Fell asleep in her spare room to the sound of crop dusters

And cars on the highway

Zooming back to my roots where unconditional love

Rules over everything

And I could no longer hear the birds of Flims

Чорт, якби я не зробив

просто підіть прогуляйтеся та знайдіть коней

Рукотворне озеро та кілька тролів

Повернувся в мою кімнату весь в поту

Тут, у швейцарському готелі Waldhaus

Заповнили заявку на отримання робочої візи

Для Японії та Австралії

Минуло кілька тижнів, як я пішов з дому

І я почуваюся не на своєму місці

І з мого елементу

Я працюю з 7 вечора

До 5 ранку, коли в рекламі написано «Загорнути»

І бігун на ім’я Фабіо повертає мене до мого готеля до того, як зійде сонце

Потім я лягаю у ліжко і розмовляю зі моєю дівчиною по телефону під щебетіння птахів

Як у біса я зіграв себе в італійському фільмі

Розташований у лижному місті в Швейцарії?

Чорт, якби я не просто пішов прогулятися Альпами зовсім один у свой вільний вечір

Я відчував, що Джиммі Пейдж ходить горами за будинком Алістера Кроулі

Але було занадто темно, і стало так холодно

Що я повернувся

Повернувся до мої кімнати, прочитав «Дикі оповідання» Грема Неша

Поки я не заснув під звук

Звук птахів

Птахи з

Флімс

Так, я розпитав

Але ніхто не знає їх імен

Про птахів

Птахи Флімса

Так, я розпитав

Але ніхто не знає їх імен

Чорт, якби я не просто пішов прогулятися дорогою

Коли мене зупинила дівчина на ім’я Вероніка

Вона сказала, що вона з Мілана і що впізнала мене з фільму

І це сьогодні був її день народження

Ми трохи поговорили

Але був бар’єр

І вона пішла в одну сторону, а я в іншу

І я пройшов уздовж кульбаб і спустився на базар

Де я купив їй квіти

На зворотному шляху до мого готелю

Я залишив їх у її вестибюлі з заміткою

«Вероніка, з днем ​​народження — Марк»

І коли я побачила її знову на зйомці

Вона сказала «Grazie», і я помітила, що цей жест

Зворушив її серце

Чорт, якби я не пішов на обід вчора ввечері з Полом

Але горло боліло

І я бачив, що він почувався погано

Він проводить на зйомці більше часу, ніж я 

А там холодно

А останні два дні він грав Гітлера

Я бачив, що він бореться з цим

І мені стало погано, і я висловив йому кілька слів підтримки

І ми говорили про фільми Джона Хьюза,

домоволодіння

І вартість проживання у Сан-Франциско та Нью-Йорку

І чорт побери, якби я не вийшов з комодом чи чимось подібним

На ім'я Сіпріана

Ми проговорили чотири години у барі по вулиці

А музика була жахлива

Але так, вона мені подобалася

Вона була з кимось чотири чи п’ять років

І я так чи інакше придумав це і сказав їй: «Ну, я теж»

І це полегшило нам обом життя

І я провів її п’яну дупу до її кімнати

І як джентльмен, я не пробував

І я пішов до своєї кімнати

Я подивився на фонтан

Зі свого балкону я відчула

Сюрреалістичність мого оточення

Я ліг у своє ліжко

Подивився на блакитні стелі вгорі

І подумав про мій дім

І моя дівчинка

І я болів за її любов

Блін, коли це все закінчилося

Якщо їх у мене не було, винесіть мене

До Нового Орлеана

Де я бачила кошенят, які спали на ґанках

І випив справжній холодний чай вперше за шість-вісім тижнів

І було приємно знову проходити цим незручним шляхом

І щоб не потрібно було кричати чи кричати

Про те, як їсти макарони помодоро в 38-й раз за місяць

Або що ціна в’язаних шапок була 60 швейцарських франків

Прокляття, якби я не пішов гуляти наступного дня

Вниз Орета замок Хейлі

Де я обідав сом у Cafe Reconcile

З гарніром з макаронів і сиру

І кукурудзяний хліб і зелень

Бачив рекламу на каналі 99

Канал загального доступу

І я пішла через дорогу в спортзал

І я спостерігав за двома бійцями

І я розмовляв з ними під час їхньої перерви

Поки вони потягнули свій Snapple

І я подумав, що таке життя, як не бійка?

Або випробування волі та витонченості

Дехто зрівнявся б із цим, кинувши бомби, як Майк Тайсон

Але деякі, як Пернелл, слизькі і спритно виграють

Деякі безстрашні, як Артуро Гатті

Але як Генрі Акінванде

Деякі з них застібаються й зупиняються

Коли буде важко, з великою повагою

Деякі з них ламаються і плачуть

Як Олівер «Атомна бомба» Макколл

Життя — це гра в шахи для всіх нас

Вдаряйте, не будьте вдарені, тикаючи, чіпляйте, симулюйте, качайте та плететься

І бійці повернулися на ринг

Я думав про власну боротьбу в житті

І настав час виходити

І чорт побери, якби я не поїхав в аеропорт

І летіти до Клівленда, штат Огайо

Я обідав у Сильвестра в Північному Кантоні зі своєю подругою та її друзями

І вперше за час

Мене оточували щирі посмішки (

красиві посмішки

Там за столом із усіма я почувався задоволеним

І знову заземлений і вкорінений

Потім був кинутий, щоб протистояти труднощам

Про маму-одиначку, яка є однією з моїх найближчих і найдорожчих друзів

Заснула в свой вільній кімнаті під звук порожнив

І машини на шосе

Повертаюся до мого коріння, де беззастережна любов

Править над усім

І я більше не міг чути птахів Флімса