Kleid aus Rosen - Subway To Sally

Ein gutes Mädchen lief einst fort,

verliess der Kindheit schönen Ort;

verliess die Eltern und sogar

den Mann, dem sie versprochen war.

Vor einem Haus da blieb sie stehn,

darinnen war ein Mann zu sehn

der Bilder stach in nackte Haut,

da rief das gute Mädchen laut:

Meister, Meister gib mir Rosen,

Rosen auf mein weisses Kleid,

stech die Blumen in den blossen

unberührten Mädchenleib.

'Diese Rosen kosten Blut',

sprach der Meister sanft und gut,

'enden früh dein junges Leben,

will dir lieber keine geben.'

Doch das Mädchen war vernarrt,

hat auf Knien ausgeharrt

bis er nicht mehr widerstand

und die Nadeln nahm zur Hand.

Meister, Meister gib mir Rosen …

Und aus seinen tiefen Stichen

wuchsen Blätter, wuchsen Blüten,

wuchsen unbekannte Schmerzen

in dem jungen Mädchenherzen.

Später hat man sie gesehn,

einsam an den Wassern stehn.

Niemals hat man je erfahr’n,

welchen Preis der Meister nahm.

Meister, Meister gib mir Rosen …

Одного разу втекла добра дівчина

покинув прекрасне місце дитинства;

залишив батьків і навіть

чоловік, якому вона була обіцяна.

Вона зупинилася перед будинком

всередині видно було чоловіка

образи пронизували голу шкіру,

тоді добра дівчина голосно покликала:

майстри, господаре, дай мені троянди,

троянди на моїй білій сукні

колоти квіти в голу

недоторкане тіло дівчини.

«Ці троянди коштують крові»,

говорив майстер тихо й добре,

«Рано закінчи своє молоде життя,

Я б не дав тобі жодного.

Але дівчина була закохана

залишився на колінах

поки він більше не чинив опір

і взяв голки.

Майстер, господи, дай мені троянди...

І від його глибоких швів

росло листя, росло квіти,

наростали невідомі болі

в серці молодої дівчини.

Пізніше її бачили

самотньо стояти біля води.

Один ніколи не переживав

який приз отримав майстер.

Майстер, господи, дай мені троянди...