An American Paradox - Strung Out

One gaze from its electric eye immortalizes you forever in their hearts and

minds.

Messiah of the people savior of the servants on this runaway train without a

cause.

Everyday I tell myself I gotta find a way out of this American Paradox.

Paddling like a dog to the bone that’s going to splinter me and they know

what’s best for my life.

Winfing backwards it creates a dischord that calls itself progression on a

grander scale.

The supermodel monster turned crackhead at the wheel of this automated virgin

sacrifice.

Everybody step in line it’s time to get your piece of the American paradox.

Biting at the hand that fed me this illusion now I’m on for the ride of my life.

This perversion gains it’s momentum my resistance turns to fear at its changing

face.

I sold my soul to forces still unknown and I don’t want it back.

Prescription dementia riddle-ated protection from impurities of the heart and

mind.

I’ve cancelled my subscription broken covenant now there is no question whose

side you are on.

I don’t want to feed myself the appetite of excess.

I don’t want to be another voice in the wind,

got it easy in a world that’s not supposed to be,

sometimes I wonder if i think too much about me.

In a world full of mirrors, your reflection is all you see and I can’t stand

what’s becoming of me.

So I’ll scratch my eyes, rip this face off, and rebuild something new for the

world to choke on.

Один погляд його електричного ока увічнює вас назавжди в їхніх серцях і

уми.

Месія народу, рятівник слуг у цьому поїзді-втікачі без

причиною.

Щодня я кажу собі, що мушу знайти вихід із цього американського парадоксу.

Веслую, як собака до кістки, яка розколе мене, і вони знають

що найкраще для мого життя.

Перемотування назад утворює дискорд, який називає себе прогресією на a

більший масштаб.

Чудовисько-супермодель крутився за кермом цієї автоматизованої незайманої дівчини

жертва.

Усі в черзі, настав час зрозуміти американський парадокс.

Кусаю руку, яка дала мені цю ілюзію, тепер я керуюся їздою всього свого життя.

Це збочення набирає оберту, мій опір перетворюється на страх перед його зміною

обличчя.

Я продав душу досі невідомим силам і не хочу її повернути.

Рецептурний захист від недоумства від забруднень серця та

розуму.

Я скасував мою підписку, порушивши угоду, тепер не запитання, чия

на якій ти стороні.

Я не хочу годувати себе надмірним апетитом.

Я не хочу бути ще одним голосом на вітрі,

стало легко у світі, якого не повинно бути,

іноді я замислююся, чи я думаю занадто багато про себе.

У світі, повному дзеркал, твоє відображення — це все, що ти бачиш, і я терпіти не можу

що зі мною стає.

Тож я почухаю очі, зірву це обличчя й відновлю щось нове для

світ, яким задихатися.