Down By The Sea - Strawbs

Maybe you think, a lot like me

Of those who live beside the sea

Who feel so free, so I surmise

With their comfortable homes, and wives

Who end up drinking tea together

In the afternoon of their lives

They build their homes upon the seashore

The quicksand castles of their dreams

Yet take no notice of the North wind

Which tears their building at the seams

In their dismay and blind confusion

The weeping widows clutch their shawls

While as the sea mist ever deepens

The sailors hear the sirens' calls

And in the maelstrom sea which follows

The lifeboat sinks without a trace

And yet there still remain survivors

To bear the shame of their disgrace

Last night I lay in bed

And held myself

Trying to remember

How it once was with you

How your hands were softer

Yesterday I found myself

Staring into space

Rather like the sailor

In my own home surroundings

I’m not sure I know me

If you were me what would you do

Don’t tell me I don’t need you to

It won’t help me now

Можливо, ви так думаєте, як я

Про тих, хто живе біля моря

Я припускаю, що почуваються такими вільними

Зі своїми затишними домівками та дружинами

які в кінцевому підсумку п’ють чай разом

У другій половині дня їхнього життя

Вони будують свої будинки на березі моря

Замки з швидких пісків їх мрій

Але не зважайте на північний вітер

Що розриває їх будівлю по швах

У їхньому жаху й сліпому розгубленості

Заплакані вдови стискають свої шалі

У той час як морський туман постійно глибшає

Моряки чують поклик сирен

І в морі-виру, яке слідує

Рятувальний човен тоне без сліду

І все-таки залишилися вціліли

Винести ганьбу їхньої ганьби

Минулої ночі я лежав у ліжку

І тримався

Намагаюся пригадати

Як це було колись із тобою

Як твої руки були м’якшими

Вчора я знайшов себе

Вдивляючись у простір

Скоріше, як моряк

У мому власному домі

Я не впевнений, що знаю себе

Якби ти був мною, що б ти зробив

Не кажи мені , що ти не потребуєш

Це мені не допоможе зараз