Autumn - sToa

Unbolt the wind to me!

Brag I with audacious pride.

But that first gust of him

Makes me stumble and shrink.

My barque is covered up With leaves and windfall-pears.

His heaven azures me And his earth is cushioning.

The warming of his wine

And the sighing of his fire,

His honeys bitterness

Are reviving me,

Expose me to the storms

And leave me to despair.

But once his cold will die

In my ardent embrace.

Відкрути мені вітер!

Хваляюся я з зухвалою гордістю.

Але той перший його порив

Змушує мене спотикатися й зменшуватися.

Мій барк укритий листям і грушами.

Його небо сяє мене, а його земля амортизує.

Зігрівання його вина

І зітхання його вогню,

Його медова гіркота

Оживляють мене,

Виставте мене на шторм

І залиш мене в розпачі.

Але одного разу його застуда помре

В моїх палких обіймах.