The Last Ship - Sting

It’s all there in the gospels, the Magdalene girl

Comes to pay her respects, but her mind is awhirl

When she finds the tomb empty, the stone had been rolled

Not a sign of a corpse in the dark and the cold

When she reaches the door, sees an unholy sight

There’s this solitary figure in a halo of light

He just carries on floating past Calvary Hill

In an almighty hurry, aye but she might catch him still

«Tell me where are you going Lord, and why in such haste?»

Now don’t hinder me woman, I’ve no time to waste!

For they’re launching a boat on the morrow at noon

And I have to be there before daybreak

Oh, I can not be missing, the lads will expect me

Why else would the good Lord himself resurrect me?

For nothing will stop me, I have to prevail

Through the teeth of this tempest, in the mouth of a gale

May the angels protect me if all else should fail

And the last ship sails

Oh, the roar of the chains and the cracking of timbers

The noise at the end of the world in your ears

As a mountain of steel makes its way to the sea

And the last ship sails

It’s a strange kind of beauty

It’s cold and austere

And whatever it was that you’ve done to be here

It’s the sum of your hopes, your despairs and your fears

And the last ship sails

Well the first to arrive saw these signs in the east

Like that strange moving finger at Balthazar’s Feast

Where they asked the advice of some wandering priest

And the sad ghosts of men whom they’d thought long deceased

And whatever got said, they’d be counted at least

And the last ship sails

Oh, the roar of the chains and the cracking of timbers

The noise at the end of the world in your ears

As a mountain of steel makes its way to the sea

And the last ship sails

And whatever you’d promised, whatever you’ve done

And whatever the station in life you’ve become

In the name of the Father, in the name of the Son

And whatever the weave of this life that you’ve spun

On the Earth or in Heaven or under the Sun

And the last ship sails

Це все є в євангеліях, дівчина Магдалина

Приходить віддати їй шану, але її розум завертає

Коли вона виявила, що гробниця порожня, камінь був відвалений

Ні ознаки трупа в темряві й на морозі

Коли вона підходить до дверей, бачить нечестиве видовище

Ось ця самотня фігура в ореолі світла

Він просто продовжує пропливати повз пагорб Голгофа

Всесильно поспішає, так, але вона все одно може його застати

«Скажи мені, куди ти йдеш, Господи, і чому так поспішаєш?»

Тепер не заважай мені жінко, у мене не трати часу!

Бо завтра опівдні вони спускають човен

І я му бути там до світанку

О, я не можу пропустити, хлопці чекатимуть мене

Інакше навіщо б сам добрий Господь воскресив мене?

Бо ніщо не зупинить мене, я маю переважати

Крізь зуби цієї бурі, у пасті штурму

Нехай ангели оберігають мене, якщо все інше не вдасться

І відпливає останній корабель

О, гуркіт ланцюгів і тріск дерев

Шум на кінці світу у ваших вухах

Як сталева гора пробивається до моря

І відпливає останній корабель

Це дивна краса

Це холодно і суворо

І що б ви не зробили, щоб бути тут

Це сума ваших надій, ваших розпачів і ваших страхів

І відпливає останній корабель

Ну, перший, хто прибув, побачив ці знаки на сході

Як той дивний рухливий палець на Бальтазаровому бенкеті

Де запитали поради у якогось мандрівного священика

І сумні привиди чоловіків, яких вони вважали давно померлими

І що б не було сказано, їх принаймні зарахують

І відпливає останній корабель

О, гуркіт ланцюгів і тріск дерев

Шум на кінці світу у ваших вухах

Як сталева гора пробивається до моря

І відпливає останній корабель

І що б ти не обіцяв, що б ти не зробив

І якою б станцією в житті ви не стали

В ім’я Отця, в ім’я Сина

І яким би не було переплетення цього життя, яке ви сплели

На Землі чи на небі чи під сонцем

І відпливає останній корабель