Prometheus - Stilbruch

Bedecke Deinen Himmel Zeus und übe knabengleich

An Eichen Dich und Bergeshöhen, soweit das Auge reicht!

Musst mir meine Erde doch ruhig lassen stehen

Und meine Hütte, die Du nicht gebaut, die nur mir anvertraut!

Als ich ein kleiner Junge war, nicht wusste aus noch ein

Da kehrte noch zur Sonne ich meines Auges Schein

Zu hören meine Klage ein Ohr ein Herz wie meines

Doch kein Hauch eines Erbarmen keine Regung des Seins

Wer half mir wider der Titanen Übermut

Von Tod und Sklaverei?

Tatst Du nicht alles selbst

Du heilig glühend Herz?

Ich kenne nichts ärmeres als Euch Götter!

Hast Du die Schmerzen gelindert, je des Beladenen?

Hast Du die Tränen gestillet, je des Geängstigten?

Hat nicht mich zum Mann geschmiedet die allmächtige Zeit

Und das ewige Schicksal — Deine, meine Herren?

Hier sitz ich forme Menschen nach meinem Bild

Ein Geschlecht, das mir gleich sei nach meinem Bild

Zu leiden, zu weinen, genießen und freuen

Und Dich nicht zu achten, wie ich!

Покрий своє небо Зевс і тренуйся, як хлопчик

На дубах і гірських висотах, скільки сягає око!

Ви повинні дозволити моїй землі стояти на місці

І моя хатинка, яку ти не будував, яку тільки мені доручаєш!

Коли я був маленьким хлопчиком, не знав іншого

Тоді я звернув світло своїх очей до сонця

Щоб почути мій голосінь, вухо, серце, як моє

Але ні подиху милосердя, ні поруху буття

Хто допоміг мені проти зарозумілості титанів

Про смерть і рабство?

Хіба ти сам все не робиш?

Твоє святе сяюче серце?

Я не знаю нічого біднішого за вас, боги!

Ти полегшив біль кожного тягаря?

Ти вгасив сльози кожного переляканого?

Всемогутній час не викував мене в чоловіка

І вічна доля — Ваша, панове?

Ось я сиджу, формуючи людей на свій образ

Покоління, яке буде схоже на мене

Страждати, плакати, насолоджуватися і радіти

І не поважати вас, як я!