Упасть в полынь - Станционный смотритель

Упасть в полынь, небо обнимать, звезды целовать,

Рукой ловить стрекоз и снова отпускать.

Сорвать ордена и в землю закопать,

Тогда они поймут, что я сошел с ума.

Как-то раз над городом повис туман,

На дорогах пробки, воздух словно хлор.

Телефон звонил, но трубку я не брал,

Не к чему мне этот разговор.

Упасть в полынь, небо обнимать, звезды целовать,

Рукой ловить стрекоз и снова отпускать.

Сорвать ордена и в землю закопать,

Тогда они поймут, что я сошел с ума.

Упасть в полынь, небо обнимать, звезды целовать,

Рукой ловить стрекоз и снова отпускать.

Сорвать ордена и в землю закопать,

Тогда они поймут, что я сошел с ума.

Впасти в полин, небо обіймати, зірки цілувати,

Рукою ловити бабок і знову відпускати.

Зірвати ордени і землю закопати,

Тоді вони зрозуміють, що я збожеволів.

Якось над містом повис туман,

На дорогах пробки, повітря немов хлор.

Телефон дзвонив, але трубку я не брав,

Не до чого мені ця розмова.

Впасти в полин, небо обіймати, зірки цілувати,

Рукою ловити бабок і знову відпускати.

Зірвати ордени і землю закопати,

Тоді вони зрозуміють, що я збожеволів.

Впасти в полин, небо обіймати, зірки цілувати,

Рукою ловити бабок і знову відпускати.

Зірвати ордени і землю закопати,

Тоді вони зрозуміють, що я збожеволів.