The Changing Lights - Stacey Kent, Graham Harvey, John Parricelli

Were we leaving Rio

Or were we in New York?

I remember bossa nova on the breeze

We were in the back seat

Of a cab we couldn’t afford

You were holding my old rucksack on your knees

You leaned towards your window

To see the traffic up ahead

«These commuters here,» you said

«Could be the walking dead»

And we vowed to guard our dreams

From all the storms that lay ahead

From the winds of fear and age and compromise

And we laughed about the hopelessness

Of so many peoples lives

As we slowly moved towards the changing lights

It was near Les Invalides

Or perhaps Trafalgar Square

It was late at night the city was asleep

You were clowning in the back seat

With some friends we’d found somewhere

The kind, back then, we always seemed to meet

«There were those in this great world», you said

«Just fated to go far»

And among the lucky ones

Were we inside that car

And your friends began to sing

When You Wish Upon a Star

And you clapped along like you didn’t have a care

But once I turned to glance at you

As we drove across the square

And your face looked haunted in the changing lights

Was it last September?

It was autumn more or less

You were waiting to cross some busy boulevard

Talking on your phone

To your family I guess

Your briefcase tucked up high beneath your arm

As I approached you turned around

A question in your eye

As though I might ignore you

And just simply walk on by

But we smiled and talked awhile

About each others lives

And once or twice I caught a wistful note

Then you moved towards the crossing

As the cars slowed to a halt

And we waved and parted beneath the changing lights

Чи виїжджали ми з Ріо

Або ми були в Нью-Йорку?

Я пригадую босса-нову на вітерці

Ми сиділи на задньому сидінні

Таксі, яке ми не могли собі дозволити

Ти тримав мій старий рюкзак на колінах

Ти нахилився до свого вікна

Щоб побачити завантаженість попереду

«Ці пасажири тут», — сказали ви

«Може бути ходячими мерцями»

І ми пообіцяли охороняти наші мрії

Від усіх штормів, які чекали попереду

Від вітрів страху, віку та компромісу

І ми сміялися над безнадійністю

Стільки людей живе

Поки ми повільно рухалися до змінних вогнів

Це було поблизу Дому інвалідів

Або, можливо, Трафальгарська площа

Була пізня ніч, місто спало

Ви клоунули на задньому сидінні

З кількома друзями ми десь знайшли

Тоді, здавалося, ми завжди зустрічалися

«У цьому великому світі були такі», — сказали ви

«Просто судилося зайти далеко»

І серед щасливчиків

Ми були в тій машині

І твої друзі почали співати

Коли побажаєш зірки

І ти плескав у дорогу, наче тобі байдуже

Але одного разу я повернувся подивитися на вас

Коли ми їхали через площу

І твоє обличчя виглядало привидами в мінливих вогні

Це було у вересні минулого року?

Це була осінь більш-менш

Ви чекали, щоб перетнути якийсь жвавий бульвар

Розмова по телефону

Мабуть, вашій родині

Ваш портфель високо піднятий під рукою

Коли я наблизився, ви обернулися

Питання в твоїх очах

Хоча я міг би ігнорувати вас

І просто пройдіть повз

Але ми посміхнулися й розмовляли деякий час

Про життя один одного

І раз чи двічі я вловив тужливу ноту

Потім ви рушили до переїзду

Коли автомобілі сповільнилися до зупинки

І ми махнули рукою й розійшлися під змінними вогнями