Besinn mich - Sookee

Verse1:

Ich hab angst vor diesem text

Ich hab angst vor diesem text weil mein kopf mir I’m weg ist

Ich hab angst vor meinem wesen angst es sei ewig

Angst ich sei starr nicht ausreichend beweglich

Ich hab angst vor dem zorn

Ich hab angst vor dem zorn der mit der leistung kommt

Ich hab angst mit der leistung sei meine meinung verschwommen

Angst die leistung htt mir die bescheidenheit genommen

Dinge die ich knnen mag kann man nicht leisten

Dinge ich knnen mag kann man nicht beweisen

Dinge die ich knnen mag kann man nicht einfach erreichen

Niemandes leiden niemandem neiden

Ich mag ganz I’m innern fhlen geliebt zu haben

Ich mag menschen sehen kein makeup und visitenkarten

Sicher brauchen wir schutz und referenz

Doch sind wir hierunter mitunter begrenzt

Hook:

Mir kommen die trnen wenn ich seh wie weit ich mich von mir selbst entferne

Mich selbst verwerte

Ich kann nicht verstehen dass ich mir immer wieder alles selbst erschwere

Mich mir selbst verwehre

Verse 2:

Ich kann dis nicht

Ich kann dis nicht weil ich erwarte dass ichs kann

Weil ich dringend vermeiden will mich mit schaden zu umspannen

Und weil ichs will und nicht doch tu dauert dis jahre lang

Die zeit regiert meinen tag

Die zeit regiert meinen tag ich mach mir druck mit dem druck

Resultate warten nicht brauch bewusst wieder luft

Ich wei ich kann und darf wann ist schluss mit dem muss

Meistens ist drinnen zwar ruhe doch sehnsucht

Und eigentlich bin ich auf der suche nach demut

Jedes wort wnsch ich mir so sehr bedchtig

Grad jetzt ist so gro dass mich kein oben beschftigt

Ein blick voll respekt schaut direkt in die augen

Ich vertrau auf das gute kein gesetz kann das glauben

Wer schrieb dies zeugnis die wertung ist leer

Wir sind die hoffnung doch mit scherben beschwert

Verse 3:

Ich mag eigentlich schweigen

Ich mag eigentlich schweigen nicht weil es grade so geht

Und nicht weil es mir die sprache verschlgt

Sondern weil vor jeder antwort eine frage ensteht

Ich mag mich vershnen

Ich mag mich vershnen nicht an den schaden gewhnen

Aversionen machen es mglich bis der hass mich dann ttet

Ich versteh nicht den krieg den befehl das gelbnis

Ich mag bedenken was ich schaffe ich verliere den vergleich

Dieses jeden tag zu ben ist schon wieder noch nicht leicht

Und ich tue gutes wenn ich tue was mir gut tut

Ich such zuflucht in der zukunft

Wenn ich was bewege sind probleme aufgaben

Doch wie will ich was ndern wenn ich es kaum wage

Und mein leben mir nicht zutrau kein sinn in der sorge

Nicht wer war ich damals sondern wer bin ich geworden

Вірш 1:

Я боюся цього тексту

Я боюся цього тексту, бо в мене немає голови

Я боюся свого буття, боюся, що воно вічне

Боюся, що я жорсткий і недостатньо гнучкий

Я боюся гніву

Я боюся гніву, який приходить із виконанням

Боюся, що з виконанням моя думка розмивається

Боюся, що виступ забрав би мою скромність

Ти не можеш дозволити собі те, що мені подобається

Те, що мені подобається, неможливо довести

Те, що мені подобається робити, нелегко досягти

Ніхто не страждає, нікому не заздрить

Мені подобається відчувати, що мене любили всередині

Я не люблю, коли люди бачать макіяж і візитки

Звичайно, нам потрібен захист і посилання

Але іноді ми тут обмежені

гачок:

Я плачу, коли бачу, як далеко я від себе

ціную себе

Я не можу зрозуміти, чому я все собі ускладнюю

відмовляти собі

Вірш 2:

Я не можу цього зробити

Я не можу відмовитися, тому що сподіваюся, що зможу

Тому що я терміново хочу не покрити себе шкодою

І оскільки я цього хочу і не роблю, це триває роками

Час керує моїм днем

Час керує моїм днем, я тисну на себе цим тиском

Результати не чекають, свідомо потрібно більше повітря

Я знаю, що можу і можу, коли закінчиться обов’язкове

Більшу частину часу всередині все ще відчувається туга

І насправді я шукаю смирення

Я бажаю до кожного слова так дуже уважно

Диплом зараз такий великий, що ніхто зверху мене не займає

Погляд, повний поваги, дивиться прямо в очі

Я вірю в добро, в це не може повірити жоден закон

хто написав цей сертифікат, рейтинг порожній

Ми надія, але обтяжені осколками

Вірш 3:

Я насправді люблю мовчати

Я не дуже люблю мовчати, бо так воно і є

І не тому, що це робить мене безмовним

Але тому що перед кожною відповіддю стоїть питання

Я люблю гримуватися

Я люблю помиритися, не звикати до шкоди

Відраза робить це можливим, поки ненависть не вб’є мене

Я не розумію війни, порядку, жовтого

Мені подобається думати, що я можу зробити, я втрачаю порівняння

Практикувати це кожен день знову непросто

І я роблю добре, коли роблю те, що добре для мене

Шукаю притулку в майбутньому

Якщо я щось рухаю, проблеми є завданнями

Але як я хочу щось змінити, якщо я ледве наважуюсь

І моє життя мені не вірить, немає сенсу хвилюватися

Не тим, ким я був тоді, а ким став