Die Freundin Von - Sookee

Die Köpfe, die ich rauchte, waren größer als mein Selbstbewusstsein

Ich versteckte mich in mir, lebte nur einen Bruchteil

Um mich rum ein Mosaik, Kanten und Brüche

Arroganz und Gerüchte

Es ging immer nur darum, nicht unterzugehen

Als könnte zwischen bangen und hängen noch ein Wunder geschehen

Aber niemand entpuppte sich als einfühlsam

Weil es peinlich war, angreifbar

Mein Redeanteil lag bei um die sieben Prozent

Mein Top war zu kurz und meine Jeans war zu eng

Denn wenn du inhaltlich keine Relevanz hast

Geht es darum wie du aussiehst, was du anhast

Ich hatte Nierenentzündungen und Selbstzweifel

Wenn ich zurückblicke, finde ich dis selbst Scheiße

Und um dazuzugehören griff ich erneut zur Bong

Ich war im allerbesten Falle nur «die Freundin von»

Aber heute sind sie mir völlig egal

Ich kenne nicht einmal mehr ihre bescheuerten Namen

Ihre Stimmen verstummen, ihre Gesichter verblassen

Manchmal ist mir danach, über diese Geschichten zu lachen

Weißt du, heute sind sie mir völlig egal

Ich kenne nicht einmal mehr ihre bescheuerten Namen

Wann war das '98 oder 2006?

Irgendwann sind die Erinnerungen weg

Ich gaukelte anderen vor, dass ich cool sei

Ich fand mich selber nicht cool, es war kein Zufall

Weil ich dachte, dass die Realität nicht ausreicht

Hab ich meine Stories übertrieben und als Ausgleich

Hab ich mich geschämt oder abgelenkt

Ich war nicht mal richtig kriminell, ich war nur angestrengt

Es gab einige Leute, vor denen ich Angst hatte

Doch ich hatte keine Angst, dass sie mich anfassen

Sondern ausgrenzen, ich hab' erst später gemerkt

Das war das klassische Beispiel für Opfer-Täter-Umkehr

Ich weiß wie es sich anfühlt, wenn mit 'nem Schlag ins Gesicht

Es einmal kurz knackt und dein Nasenbein bricht

Ich hab die Fresse gehalten in ihrer Gegenwart

Sie haben mich ignoriert oder verarscht, wie es gelegen kam

Hab auch nach unten getreten, war nicht besser als sie

Hab ihre Namen vergessen, doch das vergesse ich nie

Aber heute sind sie mir völlig egal

Ich kenne nicht einmal mehr ihre bescheuerten Namen

Ihre Stimmen verstummen, ihre Gesichter verblassen

Manchmal ist mir danach, über diese Geschichten zu lachen

Weißt du, heute sind sie mir völlig egal

Ich kenne nicht einmal mehr ihre bescheuerten Namen

Wann war das '98 oder 2006?

Irgendwann sind die Erinnerungen weg

Aber heute sind sie mir völlig egal

Ich kenne nicht einmal mehr ihre bescheuerten Namen

Ihre Stimmen verstummen, ihre Gesichter verblassen

Manchmal ist mir danach, über diese Geschichten zu lachen

Weißt du, heute sind sie mir völlig egal

Ich kenne nicht einmal mehr ihre bescheuerten Namen

Wann war das '98 oder 2006?

Irgendwann sind die Erinnerungen weg

Миски, які я курив, були більшими, ніж моя впевненість

Я сховався в собі, жив лише дріб

Навколо мене мозаїка, краї й розриви

зарозумілість і чутки

Завжди йшлося про те, щоб не підійти

Ніби між страхом і повішенням могло статися диво

Але ніхто не виявився чуйним

Бо це було соромно, вразливо

Моя частка мовлення становила близько семи відсотків

Мій топ був занадто коротким, а джинси — занадто вузькими

Тому що, якщо ви не маєте жодної релевантності з точки зору вмісту

Це про те, як ти виглядаєш, що ти одягаєш

У мене були інфекції нирок і невпевненість у собі

Озираючись назад, я думаю, що це лайно

І щоб вписатися, я знову вдарив бонг

У кращому випадку я була лише "подругою"

Але сьогодні мені на них байдуже

Я вже навіть не знаю їхніх дурних імен

Їхні голоси замовкають, їхні обличчя тьмяніють

Іноді мені хочеться посміятися над цими історіями

Знаєш, сьогодні мені на них байдуже

Я вже навіть не знаю їхніх дурних імен

Коли це був 98 чи 2006 рік?

В якийсь момент спогади зникнуть

Я обдурив людей, подумавши, що я крутий

Я не думав, що я крутий, це не був збіг

Тому що я думав, що реальності замало

Я перебільшував свої розповіді і як компенсацію

Мені соромно чи розсіяно?

Я навіть не був справжнім злочинцем, просто був у стресі

Були люди, яких я боявся

Але я не боявся, що вони мене торкнуться

Виключити, я помітив лише пізніше

Це був класичний приклад розвороту між жертвою та злочинцем

Я знаю, що це відчуває, коли тебе б’ють по обличчю

Він ненадовго трісне, і ваша носова кістка ламається

Я замовк у її присутності

Вони ігнорували мене або жартували з мене, як це сталося

Також ногою, не був кращим за неї

Я забув їхні імена, але ніколи цього не забуду

Але сьогодні мені на них байдуже

Я вже навіть не знаю їхніх дурних імен

Їхні голоси замовкають, їхні обличчя тьмяніють

Іноді мені хочеться посміятися над цими історіями

Знаєш, сьогодні мені на них байдуже

Я вже навіть не знаю їхніх дурних імен

Коли це був 98 чи 2006 рік?

В якийсь момент спогади зникнуть

Але сьогодні мені на них байдуже

Я вже навіть не знаю їхніх дурних імен

Їхні голоси замовкають, їхні обличчя тьмяніють

Іноді мені хочеться посміятися над цими історіями

Знаєш, сьогодні мені на них байдуже

Я вже навіть не знаю їхніх дурних імен

Коли це був 98 чи 2006 рік?

В якийсь момент спогади зникнуть