The Ruins Of My Life - Sonata Arctica

The land was then young, I was fighting for it like everyone.

Ready to die for the cause, for my King, for my Lord.

You were my reason to live, to fight another day.

You were the only one for me, and you were only for me.

Another year I would be gone.

The war was leading us so far apart.

I built a house to keep you there.

Waiting for me, waiting…

No one remembers my face nor my name,

In a dream, I’d stay here forever.

Headstone on my grave, words carved in vain…

All these wounds only heal when I’m home.

The Taste of their blood in my mouth, and the scent of victory.

Scarred my soul for life, this man was not me.

Love is a game for the weak to play, they said.

I loved and love made me many times stronger.

Another year I would be gone.

The war was leading us so far apart.

I built a house to keep you there.

Waiting for me, waiting…

No one remembers my face nor my name,

In a dream, I’d stay here forever.

Headstone on my grave, words carved in vain…

All these wounds only heal when I’m home.

«Everything ends… Everything dies…

Now I know the Legends only lived in his lies»

My long and winding road, river and trees by the hills we lived on.

The ruins of my life I find, a signet ring on the ashes, I know my Lord

betrayed me,

my reason to live was taken away.

I carry my loved one to the hills we loved, for the last time…

I close your eyes, kiss you goodbye.

The only one who ever loved me.

I’m crushed inside, darling, my life… It shall end here.

Headstone on your grave, words carved in vain… Now the darkness covers me…

Земля тоді була молода, я за неї боровся, як усі.

Готовий померти за справу, за мого Короля, за мого Господа.

Ти був моїм приводом жити, битися ще один день.

Ти був єдиний для мене, і ти був тільки для мене.

Ще рік мене не буде.

Війна розлучала нас так далеко.

Я побудував дім, щоб утримувати вас там.

Чекаю на мене, чекаю…

Ніхто не пам'ятає ні мого обличчя, ні мого імені,

У мні я залишився б тут назавжди.

Надгробна плита на мої могилі, слова вирізьблені марно…

Усі ці рани загоюються лише тоді, коли я вдома.

Смак їхньої крові в моїх ротах і запах перемоги.

На все життя шрамував мою душу, ця людина була не я.

Вони казали, що любов — це гра, у яку грають слабкі.

Я кохав, і любов зробила мене у багато разів сильнішою.

Ще рік мене не буде.

Війна розлучала нас так далеко.

Я побудував дім, щоб утримувати вас там.

Чекаю на мене, чекаю…

Ніхто не пам'ятає ні мого обличчя, ні мого імені,

У мні я залишився б тут назавжди.

Надгробна плита на мої могилі, слова вирізьблені марно…

Усі ці рани загоюються лише тоді, коли я вдома.

«Все закінчується… Все вмирає…

Тепер я знаю, що легенди жили лише в його брехні»

Моя довга звивиста дорога, річка та дерева біля пагорбів, на яких ми жили.

Руїни мого життя я знаходжу, перстень із печаткою на попелі, я знаю свого Господа

зрадив мене,

у мене забрали причину жити.

Я востаннє несу свою кохану на пагорби, які ми любили…

Я закриваю твої очі, цілую тебе на прощання.

Єдиний, хто коли-небудь любив мене.

Я розчавлений всередині, коханий, моє життя… Тут воно закінчиться.

Надгробна плита на твоїй могилі, слова вирізьблені даремно... Тепер темрява вкриває мене...