It Won't Fade - Sonata Arctica

You borrow the moment, betray your own heavens

The darkness is thickening, breathing gets harder

The balance is off, some take more than give back

The attitude, ignorance, proved to be fatal

For that tiny spark that led our way

You poisoned the air, should you stay away, hence

Wish to be one of us, follow the trail

Take the time offered, don’t toss it away

Travesty, no trial, defendant is guilty

And we are the judges and sentence the jury

To pay for forgiveness with silent contentment

Stand in the line with the rest of us

We cannot carry you further today

Hear what you don’t say, thus help… in any way

Need you to learn how to cry without darkness

Face like the others the pain that is harmless

Feel the world has let you down

Somehow, we cannot see this

Have to bear the winterburn

You can only wait, if it will fade with time

Secrecy, silence, a stench of treason

The glow of the darkness, you brought in the daylight

The cure will not kill you, there’s no such mercy

Rules of the nature are fair and cruel…

We cannot wait for you, for limbo, forever

Don’t make us walk away, packs stay together

Fear would be justified.

Will be there soon

The things that you do will infect us too

Feel the world has let you down

Somehow, we cannot see this

Have to bear the winterburn

You can only wait, if it will fade with time

Where’s your trust, where’s your heart, where’s your soul?

Who’s your friend?

Who’ll be there in the end?

Who do you call a friend…

Should we start to bewail?

A lot of things are changing

And re-arranging

I have to say I saw it coming

Yet did nothing…

In the darkest of times

B.o.B's earn the right for the name

Not all shared the idea to give you the chance to

Fail us again, to bite off

The feeding hand…

Counting one, two… see?

Odds defying the gravity…

We’ll move along, well fed puppy…

You are too confident and careless to cut it

Had no rules, that is to change

Or you’ll forever run alone

But you never will, the little child of the wild

You’ve got a skin, gray coat, they hate

No, you cannot hide behind your glowing eyes

You bear the sign and it won’t fade

Feel the world has let you down

Somehow, we cannot see this

Have to bear the winterburn

You can only wait if it will fade with time

Ви позичаєте момент, зраджуєте власні небеса

Темрява згущується, дихати стає важче

Баланс вимкнено, деякі беруть більше, ніж віддають

Ставлення, невігластво виявилося фатальним

За ту крихітну іскорку, що вела наш шлях

Ви отруїли повітря, отже, якщо вам триматися подалі

Хочете бути одним із нас, йдіть по сліду

Витратьте запропонований час, не викидайте його

Травестія, без суду, підсудний винний

А ми судді і вирішуємо журі

Платити за прощення тихим задоволенням

Станьте в чергу з нами рештою

Сьогодні ми не можемо перенести вас далі

Слухай те, чого не говориш, тому допоможи... будь-яким чином

Вам потрібно навчитись плакати без темряви

Зустрічайте, як інші, біль, який нешкідливий

Відчуйте, що світ підвів вас

Чомусь ми не бачимо цього

Треба терпіти зимовий опік

Ви можете лише чекати, якщо воно з часом згасне

Таємниця, тиша, сморід зради

Сяйво темряви, ви привнесли денне світло

Ліки вас не вб’ють, такого милосердя не існує

Правила природи справедливі й жорстокі…

Ми не можемо чекати на вас вічно

Не змушуйте нас піти, зграї залишаються разом

Страх був би виправданий.

Незабаром буде

Те, що ви робите, також заразить нас

Відчуйте, що світ підвів вас

Чомусь ми не бачимо цього

Треба терпіти зимовий опік

Ви можете лише чекати, якщо воно з часом згасне

Де твоя довіра, де твоє серце, де твоя душа?

хто твій друг?

Хто там буде врешті-решт?

Кого ви називаєте другом…

Чи варто нам почати оплакувати?

Багато чого змінюється

І переулаштування

Я мушу сказати, що бачив, що це наближається

Та нічого не зробив…

У найтемніші часи

B.o.B's заробляють право на назву

Не всі поділилися ідеєю надати вам можливість

Знову провали нас, щоб відкусити

Рука, що годує…

Рахувати один, два… бачите?

Шанси кидають виклик гравітації…

Ми підемо далі, ситий щеня…

Ви занадто впевнені та необережні, щоб зрізати це

Не мав правил, тобто змінювати

Або ви завжди будете бігати на самоті

Але ти ніколи не будеш, дитя дикої природи

У вас шкіра, сіре пальто, вони ненавидять

Ні, ти не можеш сховатися за своїми сяючими очима

Ви несете знак, і він не зникне

Відчуйте, що світ підвів вас

Чомусь ми не бачимо цього

Треба терпіти зимовий опік

Ви можете чекати, лише якщо вона зникне з часом