String the Bow of Sorrow - Solefald

A vessel filled with flowers burning in the bay

The giver of life claimed by death so fast

String the bow of sorrow for a salute

Arrows of eternity, of all the ones I loved

So many departures, so many women gone

I swim the sea of tears, covered with salt

Now I know what it feels like to lose protection

Your body is gone, it left me in a hearse

It may sound cynical, but this life is mine

Life is for the living, that is undeniable

When your image is gone, my face will be blue

Through time and space, womanity be one

You’re no more in the phonebook

The statements have been written

Goodbye, Norwegian mother

The quiver of time is empty

SOLEFALD, 15.9.1995

La martyren salve sine sår,

Solefald

Er jeg ditt fiolette fragment?

La naturen klage sine år,

Solefald

Hvem av oss har linsen som blinder?

Jeg ante ditt nærvær i min drøm

Solefald

Så jeg bakom honningens ansikt?

Mystikkens fjes forsvinner med deg,

Solefald

Synker ned i den siste dvale

Snu for meg din fatale bane,

Solefald

Stig fra en heroisk horisont

You liked AC/DCs «Hell's Bells «, but Slayer was no stayer:

I know how much you hated that Slaytanic Wehrmacht patch

In the end, you did set it onto my black denim jacket

I picture your afterlife in Freya’s wooden halls

Robed in light colours as an Art Nouveau lady

You go for walks in the forest of oaks

Where bumblebees hum and blackbirds sing

Maybe you paint watercolour like you used to

Enjoy cake and champagne and immortal youth

I will leave you here, where you sat with your parents

On the simple wooden staircase

Where bumblebees hum and blackbirds sing

As the evening breeze sways the firs in the sunset

— Solefald

Посудина, наповнена квітами, що горить у бухті

Той, хто дає життя, яку так швидко забрала смерть

Натягніть лук скорботи для привітання

Стріли вічності, всіх, кого кохав

Стільки від’їздів, стільки жінок пішли

Я пливу морем сліз, покритим сіллю

Тепер я знаю, що таке втрата захисту

Твоє тіло зникло, воно залишило мене у катафалку

Це може прозвучати цинічно, але це життя моє

Життя для живих, це незаперечно

Коли твоє зображення зникне, моє обличчя стане блакитним

Крізь час і простір жінка будь єдиною

Вас більше немає в телефонній книзі

Заяви були написані

До побачення, норвезька мати

Сагайдак часу порожній

СОЛЕФАЛЬД, 15.9.1995

La martyren save sine sår,

Solefald

Чи є фрагмент фіолетки?

La naturen klage sine år,

Solefald

Hvem av oss har linsen som blinder?

Jeg ante ditt nærvær i min drøm

Solefald

Så jeg bakom honningens ansikt?

Mystikkens fjes forsvinner med deg,

Solefald

Synker ned i den siste dvale

Snu for meg din fatale bane,

Solefald

Stig fra en heroisk horisont

Вам сподобалися AC/DC «Hell's Bells», але Slayer не залишився:

Я знаю, як ви ненавиділи той патч Вермахту Слейтаніка

Зрештою, ви все-таки наклеїли його на мою чорну джинсову куртку

Я уявляю твоє загробне життя в дерев’яних залах Фрейї

Одягнена в світлі кольори, як леді в стилі модерн

Ви гуляєте в дубовому лісі

Де гудуть джмелі і співають дрозди

Можливо, ви малюєте аквареллю, як раніше

Насолоджуйтесь тортом і шампанським і безсмертною молодістю

Я залишу тебе тут, де ти сидів із батьками

На простих дерев’яних сходах

Де гудуть джмелі і співають дрозди

Коли вечірній вітерець гойдає ялинки на заході сонця

— Solefald