Конец света - Sokolovsky

Позвонили и сказали: «Завтра конец света,

Летит метеорит, пиздец приснился нашей планете»,

Я в интернет залез проверил информацию,

Осталось 30 часов и некуда деваться.

Недолго думая, я перезвонил своей маме,

Сказал: «Родная моя, люблю тебя и до свидания,

когда на небо попадем, там свидимся по любому,

узнаешь сразу меня по тембру баритона».

Чуть позже вышел из дома, на улице паника,

Люди в истерике и ни одного начальника,

Я очень быстро смекнул, мне с ними не по пути,

Все равно крякнем все, Господи, прости,

Я вышел ритмично на соседнюю улицу,

Все магазины пусты, хочу копченую курицу,

Зашел — лежит, смотрю одна,

Спросил — ничья, съел… вот красота,

За курицей я подмотал два блока Lucky Strike,

Восемь бутылок Hennessy, лимончик и шоколадку,

Выйдя с магазина устремился к автосалону,

Давно хотел себе джип, хотел на джипе на море,

Разбил витрину, стоит какой то Гелендваген,

Мне Мерседесы нравятся, а этот, так вообще в поряде,

Пошел, порылся в ящике, нашел ключи,

Сел, завел и стартонул от всей души.

Еду, довольный весь такой, гаишника сбил,

Заехал на заправку, Валику позвонил,

Говорю: «Хари Кришна, Валик, ну шо ты там?"

А он мне: „Четко все, подсыхает план“

„От ты“ — говорю — „на своем приколе,

27 часов осталось, движканем на море?“

— „Нет, Серега, я не поеду, я с семьей останусь“

— „Ну тогда удачки“, в трубку улыбаюсь…

„Классно пели, спасибо тебе за все,

Хари Кришна, брат“ — „Хари бол“…

Заправил себя по факту, выехал на трассу,

Попиваю Hennessy, вспоминаю сразу —

Надо было Ленке позвонить, а то еще обидится,

Хотя хуй с ней, все равно не свидимся.



Достал из сумки диск — „Habbanot Nechoma“,

Включил, играет, тащусь — вот это жизнь у меня,

Осталось жить двадцать три с половиной часа,

Посрать, я еду на море, на юга.

На юга, на юга, на юга еду я,

Конец света не очень тревожит меня,

Килогерцы дают „Habbanot Nechoma“,

Из окна валит дым, жизни радуюсь я…

Тем временем — звонок, звонит Света с Одессы,

Хотела попрощаться, я говорю :"Успеется,

У нас еще 22 часа в запасе, заеду за тобой, все давай, не парься»,

Светка такая как я — она не теряется,

На носу конец света, а она жизни радуется,

Говорит: «Чудненько, тогда я одеваюсь,

а куда поедем?»

— «Не закудыкивай» — стебаюсь,

В общем выдернул Светку, взял курс нв Ю.Б.К.,

Допиваю бутылку, пофиг куда,

Говорю: «Классно, да?», а она молчит,

Шоколадку топчет, мозг у Светы спит…

Метеорит летит, еще один гаишник сбит,

Лимончик скушан, Мерседес дырчит,

Трасса пустая, тут есть где разогнаться,

Через час на море будем… Обосраться…

Я знал, что этот момент когда-нибудь наступит,

Те, кто не тупят, всю жизнь счастливыми будут,

Приехали на море, тут камни, горы,

Очень красиво жить, не зная что такое горе.

Купались, пили Hennessy, долго обнимались,

Смотрели в небо, над метеоритом стебались,

Узнали радость, почему-то пробило на жалость,

Вспомнил про мамку, стало в тягость.

Смотрю на часы, остался часок,

Лягли на песок уставшие, по телу ток,

Лежали и смотрели, как он летит,

Паскуда, огромный… Нервный тик…

Взялись за руки, закрыли глаза,

Говорю: «Светка, пока, пока Земля,

Я очень счастлив, что прожил такую жизнь,

Короткую, но счастливо… Светка, держись.»

Откуда не возьмись, слышу будильника звон,

Открываю глаза — постель, окно, родной дом,

Холодный пот, ни Светы, ни конца света,

Нет моря, счастья и Гелендвагена нету,

Кареты нет, солнечый свет,

Уже обед, а дома хавать ничего нет,

Сейчас бы затоптать ту копченую курицу,

Я ЗАКУРИЛ И НА СЕКУНДУ ЗАДУМАЛСЯ…

Зателефонували і сказали: «Завтра кінець світу,

Летить метеорит, пиздець наснився нашій планеті»,

Я в Інтернет заліз перевірив інформацію,

Залишилося 30 годин і нікуди подітися.

Недовго думаючи, я передзвонив своїй мамі,

Сказав: «Рідна моя, люблю тебе і до побачення,

коли на небо потрапимо, там побачимося по будь-кому,

дізнаєшся відразу мене по тембру баритона».

Трохи пізніше вийшов із дому, на вулиці паніка,

Люди в істериці і жодного начальника,

Я дуже швидко збагнув, мені з ними не шляхом,

Все одно крякнемо все, Господи, пробач,

Я вийшов ритмічно на сусідню вулицю,

Всі магазини порожні, хочу копчену курку,

Зайшов — лежить, дивлюся одна,

Запитав — нічия, з'їв… ось краса,

За куркою я підмотав два блоки Lucky Strike,

Вісім пляшок Hennessy, лимончик і шоколадку,

Вийшовши з магазину кинувся до автосалону,

Давно хотів собі джип, хотів на джипі на морі,

Розбив вітрину, стоїть якийсь Гелендваген,

Мені Мерседеси подобаються, а цей, так взагалі в порядку,

Пішов, порився в скриньці, знайшов ключі,

Сів, завів і стартонув від душі.

Їжу, задоволений весь такий, даішника збив,

Заїхав на заправку, Валіку зателефонував,

Кажу: «Харі Крішна, Валік, нущо ти там?"

А він мені: „Чітко все, підсихає план“

„Від ти“ — кажу — „на своєму приколі,

27 годин залишилося, движканем на море?“

—„Ні, Сергію, я не поїду, я з сім'єю залишуся“

— „Ну тоді вдачі“, у трубку посміхаюся…

„Класно співали, дякую тобі за все,

Харі Крішна, брат“ — „Харі бол“…

Заправив себе за фактом, виїхав на трасу,

Попиваю Hennessy, згадую відразу —

Треба було Ленці зателефонувати, а ще ще образиться,

Хоча хуй з нею, все одно не побачимося.



Дістав із сумки диск — „Habbanot Nechoma“,

Увімкнув, грає, тягнусь — ось це життя у мене,

Залишилося жити двадцять три з половиною години,

Посрати, я їду на море, на півдня.

На півдня, на півдня, на півдня їду я,

Кінець світу не дуже турбує мене,

Кілогерці дають „Habbanot Nechoma“,

З вікна валить дим, життя радію я…

Тим часом — дзвінок, дзвонить Світлана з Одеси,

Хотіла попрощатися, я говорю: "Встигне,

У нас ще 22 години в запасі, заїду за тобою, все давай, не парься»,

Світка така як я - вона не втрачається,

На носі кінець світу, а життя радіє,

Каже: «Чудно, тоді я одягаюся,

а куди поїдемо?»

— «Не закудикуй» — стебаюсь,

Взагалі висмикнув Свєтку, взяв курс нв Ю.Б.К.,

Допиваю пляшку, пофіг куди,

Кажу: «Класно, так?», а вона мовчить,

Шоколадку топче, мозок у Світла спить...

Метеорит летить, ще один даішник збитий,

Лимончик з'їли, Мерседес дірчить,

Траса порожня, тут є де розігнатися,

Через годину на море будемо… Обсратися…

Я знав, що цей момент колись настане,

Ті, хто не туплять, все життя щасливими будуть,

Приїхали на море, тут каміння, гори,

Дуже красиво жити, не знаючи, що таке горе.

Купалися, пили Hennessy, довго обіймалися,

Дивилися в небо, над метеоритом стебалися,

Дізналися радість, чомусь пробило на жаль,

Згадав про мамку, стало в тягар.

Дивлюся на годинник, залишилася годинка,

Лягли на пісок втомлені, по тілу струм,

Лежали і дивилися, як він летить,

Паскуда, величезний… Нервовий тик…

Взялися за руки, заплющили очі,

Кажу: «Світло, поки, поки Земля,

Я дуже щасливий, що прожив таке життя,

Коротку, але щасливо... Світло, тримайся.»

Звідки не візьмись, чую будильника дзвін,

Розплющую очі — ліжко, вікно, рідна хата,

Холодний піт, ні Світли, ні кінця світу,

Немає моря, щастя і Гелендвагена немає,

Карети немає, сонячне світло,

Вже обід, а вдома ховати нічого немає,

Зараз би затоптати ту копчену курку,

Я¦ЗАКУРИВ І НА СЕКУНДУ ЗАДУМАВСЯ...