А мне бы к Насте - Sokolovsky

Покалеченное сердце в килогерцах,

насыпали туда мне перца, в ранце,

несу осколки совести, а мне бы к Насте,

одной из Василис, которая в потоке страсти,

дарила счастье… мне…

Не хватает лишь улыбки, чьей то близкой, не наигранной, знакомой,

сюжет не новой темы обжигает каждый тот момент,

когда ты сам, потушен свет, а рядом так давно уж не было и нет,

да и не хочется их близко подпускать к своей судьбе,

кого пускал, те потоптали пьедестал,

кого пущу, не вспоминать тем не смогу,

и отдавать все, что не взял обратно,

больше не хочу, я не ищу, среди открытых серых масс,

самый фигуристый каркас, что б полюбить, как в первый раз,

я не хочу, что б кто-то ждал и проклинал, что б кто-то плакал,

и так наигранно страдал, я так устал, от этой вашей суеты,

я лучше к Насте, одной из Путина страны…

Покалеченное сердце в килогерцах,

насыпали туда мне перца, в ранце,

несу осколки совести, а мне бы к Насте,

одной из Василис, которая в потоке страсти,

дарила счастье… мне…

Наигрался, перестал я доверять и верить в чудо

столько злости, но откуда,

перестал влюбляться так как в первый раз,

зачем вы сразу на матрас, услышав пару четких фраз???

мне больше нечего держать в себе, как все,

я не могу, я лучше буду сам, чем стану верить чудесам,

когда один, тебе не нужен карантин,

и заморачивать кого-то в том, что ты непобедим

значит так и нужно вам, дарить безумные слова,

а после двух трех дней совместной жизни посылать туда…

я не хочу, что б кто-то ждал и проклинал, что б кто-то плакал,

и так наигранно страдал, я так устал, от этой вашей суеты,

я лучше к Насте, одной из Путина страны…

Покалеченное сердце в килогерцах,

насыпали туда мне перца, в ранце,

несу осколки совести, а мне бы к Насте,

одной из Василис, которая в потоке страсти,

дарила счастье… мне…

Покалічене серце в кілогерцях,

насипали туди мені перцю, в ранці,

несу уламки совісті, а мені би до Насті,

однієї з Василіс, яка в потоці пристрасті,

дарувала щастя... мені...

Не вистачає лише посмішки, чиєю то близькою, не награною, знайомою,

сюжет не нової теми обпалює кожен той момент,

коли ти сам, згашений світло, а поруч так давно вже не було і немає,

так і не хочеться їх близько підпускати до своєї долі,

кого пускав, ті потоптали п'єдестал,

кого пущу, не згадувати тим не зможу,

і віддавати все, що не взяв назад,

більше не хочу, я не шукаю, серед відкритих сірих мас,

самий фігуристий каркас, щоб полюбити, як вперше,

я не хочу, щоб хтось чекав і проклинал, щоб хтось плакав,

і так награно страждав, я так втомився, від цієї вашої суєти,

я краще до Насті, однієї з Путіна країни…

Покалічене серце в кілогерцях,

насипали туди мені перцю, в ранці,

несу уламки совісті, а мені би до Насті,

однієї з Василіс, яка в потоці пристрасті,

дарувала щастя... мені...

Награвся, перестав я довіряти і вірити в диво

стільки злості, але звідки,

перестав закохуватися, бо вперше,

навіщо ви відразу на матрац, почувши пару чітких фраз???

мені більше нічого тримати в собі, як усі,

я не можу, я краще буду сам, ніж віритиму чудесам,

коли один, тобі не потрібен карантин,

і заморочувати когось у тому, що ти непереможний

значить так і потрібно вам, дарувати шалені слова,

а після двох трьох днів спільного життя посилати туди...

я не хочу, щоб хтось чекав і проклинал, щоб хтось плакав,

і так награно страждав, я так втомився, від цієї вашої суєти,

я краще до Насті, однієї з Путіна країни…

Покалічене серце в кілогерцях,

насипали туди мені перцю, в ранці,

несу уламки совісті, а мені би до Насті,

однієї з Василіс, яка в потоці пристрасті,

дарувала щастя... мені...