The Deluge - Sojourner

From the depths of nothingness

I see you in the distance

I feel your presence in every fibre of my being

These dreams came to nothing

They scatter on the wind

With the shadows of our ghosts

These fears are all you left me

To drown what I have lost

So let these waters rise

Droplets of rain circle around me

My footsteps resounding in my head

The lightning cracks and illuminates all

It beckons me to follow

To reach the source of that which cannot be uttered yet impossible to remain

silent on

Inundated, I stand

Broken, I struggle

Dead, I wither

My body, crumbles into dust

These dreams came to nothing

They scatter on the wind

With the shadows of our ghosts

These fears are all you left me

To drown what I have lost

So let these waters rise

Battle the current and swim against the stream

One last struggle to convince the tide that we’re worthy

One final look at your face will suffice

End this senseless tirade of doubt and fear

Permit closure and if everything is to be, then let it rain down on us!

For it will take over one way or another

It’s up to us how we bid each other farewell

Let it drench this annihilated land

Let it reclaim its rightful place

Let it consume all that we are!

The ink begins to dry out

The chronicle concludes

Nothing more left to say

I vanish from existence

З глибин небуття

Я бачу тебе вдалині

Я відчуваю твою присутність в кожному волокні мого буття

Ці мрії зникли

Вони розлітаються на вітер

З тінями наших привидів

Ці страхи - це все, що ти залишив мені

Щоб утопити те, що я втратив

Тож нехай ці води піднімуться

Навколо мене кружляють краплі дощу

Мої кроки лунають у моїй голові

Блискавка тріщить і освітлює всіх

Це вакає ме слідувати

Досягнути джерела того, що неможливо вимовити, але неможливо залишити

мовчать

Затоплений, я стою

Зламаний, я борюся

Мертвий, я зник

Моє тіло розсипається в порох

Ці мрії зникли

Вони розлітаються на вітер

З тінями наших привидів

Ці страхи - це все, що ти залишив мені

Щоб утопити те, що я втратив

Тож нехай ці води піднімуться

Боріться з течією і пливіть проти течії

Остання боротьба, щоб переконати приплив, що ми гідні

Одного останнього погляду на ваше обличчя буде достатньо

Припиніть цю безглузду тираду сумнівів і страху

Дозвольте закриття, і якщо все мусить бути, то нехай на нас проллється дощ!

Бо це так чи інакше заволодіє

Від нас залежить, як ми попрощаємося один з одним

Нехай воно наповнить цю знищену землю

Нехай він поверне своє законне місце

Нехай воно поглине все, чим ми є!

Чорнило починає висихати

Літопис завершується

Більше нічого сказати

Я зникаю з існування