Veien Er Ditt Mål - Sissel

Du lengter hjem fra vinterland

Hvor stolthet rår som is på vann

Du er alene men du vet

det går en vei fra ensomhet

Det går en vei så lang og hard

så full av sang, så dyrebar.

Du lengter hjem, du ser et bål,

men vett at veien er ditt mål,

Du vett at veien er ditt mål.

Og veien går igjennom kratt

Der smales skygger til en natt

Og du må ta hvert slag som bys,

me for hver skygge fins et lys.

Et lys er tent så varmt og rart

så fullt av savn, så stort og klart

Du lengter hjem, du ser et bål,

men vett at veien er ditt mål,

Du vett at veien er ditt mål.

Du er på vei blant steile fjell

langs svimle stup og fossevell

Du frykter vannets brus og larm,

men du er trygg, det fins en arm.

En arm er skjult for høy og lav

den løfter broer over hav

Du lengter hjem, du ser et bål,

men vett at veien er ditt mål,

Du vett at veien er ditt mål.

Til slutt går veien over glør

Da tar en vogn din siste bør

Den revner ensomhetens garn

og den som drar den er et bar.

Et barn er født av blod og sang

av himlens vind og jordens fang

Du lengter hjem, du ser et bål

Ти прагнеш додому із зимового краю

Де панує гордість, як лід на воді

Ти один, але ти знаєш

є вихід із самотності

Він проходить такий довгий і важкий шлях

такий сповнений пісні, такий цінний.

Ти тужиш додому, бачиш вогонь,

але знай, що шлях твоя мета,

Ви знаєте, що дорога - ваша мета.

А дорога йде крізь кущі

Тіні звужуються на одну ніч

І ти повинен прийняти кожен удар, який пропонується,

мені для кожної тіні є світло.

Свічка горить так тепло і дивно

такий сповнений туги, такий великий і ясний

Ти тужиш додому, бачиш вогонь,

але знай, що шлях твоя мета,

Ви знаєте, що дорога - ваша мета.

Ви на своєму шляху серед крутих гір

вздовж запаморочливих скель і водоспадів

Ти боїшся шуму і шуму води,

але ти в безпеці, є рука.

Рука захована занадто високо і низько

він піднімає мости через моря

Ти тужиш додому, бачиш вогонь,

але знай, що шлях твоя мета,

Ви знаєте, що дорога - ваша мета.

Нарешті дорога йде по вуглинкам

Тоді візок забирає ваше останнє

Воно розриває пряжу самотності

а хто його тягне, той брусок.

Дитина народжується з крові і пісні

вітру небесного й лона землі

Тужиш додому, бачиш вогонь