Om Kvelden - Sissel

Om kvelden når det mørkner og alle går til ro

Da stenger jeg for stall og for låve

Og spurvene de netter seg i hvert sitt lille bo

Da går vel også du til din kove

Men siden vet jeg ikke å få tiden til å gå

For i de lange netter da lenges jeg så

Da har jeg ikke sinne til å sove

Det mørkner over veien og høsten stunder til

Og tåken den tetner over enge

På stiene i skogen har mangen gått vill

O stjernerne de stiger så strenge

Men kan du ikke komme i aften, lille venn

Så send meg et bud og si meg når du kommer igjen

Jeg har ikke sett deg på så lenge

Nå står du foran speilet og kjemmer ditt hår

Så sort og alvorlig er ditt øye

Da banker vel ditt hjerte, men hvorfor det slår

Det vet du ennå ikke så nøye

For ennu har vel ingen fått komme deg nær

Men over stolen henger dine fattige klær

Ditt skjørt og dine strømper og din trøye

Увечері, коли стемніє і всі йдуть відпочивати

Потім закриваю для стайні і для амбарів

А горобці вони ночують у власних маленьких гніздах

Тоді й ти, мабуть, підеш до своєї хатини

Але відтоді я не знаю, як скоротити час

Тому що в довгі ночі я так сумую

Тоді я не маю гніву спати

На дорозі темніє, а осінь не за горами

І туман густішає над луками

На стежках у лісі багато заблукали

О, зорі, вони сходять такі суворі

Але ти можеш не прийти сьогодні ввечері, друже

Тож надішліть мені повідомлення та скажіть, коли повернетесь

Я так давно тебе не бачила

Тепер ви стоїте перед дзеркалом і розчісуєте волосся

Таке чорне й серйозне твоє око

Тоді твоє серце б’ється, але чому б’ється

Ви ще не дуже добре цього знаєте

Поки що нікому не дозволено наблизитися до вас

Але над кріслом висить твій бідний одяг

Твоя спідниця, шкарпетки і светр