Under the Dragon Star - SIG:AR:TYR

— «The crew is restless, we have lost three to exposure already

I plead with you, turn back, before it’s too late and we all perish!»

— «If we turn back now we will be as good as dead anyway

And the Valkyries will piss on our graves.»

— «The gods have stopped listening to you, even Aegir thwarts our way

His daughters are cold and barren, grasping our hull with icy fingers.»

— «Tire me not with your superstitions, for soon we will reach the ultimate

north

Our ancestral homeland, where the air is warm and moist, and the sun rains down

eternally

By the stars, I know we are close!»

— «Well let us hope your superstitions are greater than mine!»

Cold winds carry the breath of the past

An icy path to the shores of Nastrond

The frozen ocean mirrors the starry sky

The northern lights, beneath the Dragon Star

Winter hearts of blackened stone

Forged in fire, in the primordial time

Cast down from heaven, to the ancient ones

To bond the iron and blood eternally

«Sure, if sword could venge

Such cruel wrong

Evil times would wait

Aegir, ocean-god

That wind-giant's brother

Were I strong to slay

'Gainst him and his sea-brood

Battling would I go

But I in no wise

Boast, as I ween

Strength that may strive

With the stout ships' bane.»

-- Egil’s Saga

— «Екіпаж неспокійний, ми втратили вже трьох із викриття

Я благаю вас, поверніться назад, поки не пізно і ми всі не загинемо!»

— «Якщо ми повернемося зараз, ми все одно будемо як мерти

І валькірії будуть мочитися на наші могили».

— «Боги перестали вас слухати, навіть Егір заважає нам на шляху

Його дочки холодні й безплідні, крижаними пальцями хапають наш корпус».

— «Не втомлюйте мене своїми забобонами, бо скоро ми дойдемо до кінця

північ

Наша прабатьківщина, де повітря тепле і вологе, а сонце падає

вічно

За зірками, я знаю, що ми близько!»

— «Ми сподіваємося, що ваші забобони більші за мої!»

Холодні вітри несуть подих минулого

Крижаний шлях до берегів Настронда

Замерзлий океан відображає зоряне небо

Північне сяйво під зіркою Дракона

Зимові серця з почорнілого каменю

Викований у вогні, у споконвічні часи

Скинуті з неба, до древніх

Щоб назавжди зв’язати залізо і кров

«Звичайно, якби меч міг помститися

Така жорстока помилка

Злі часи чекали б

Егір, бог океану

Брат того вітряного велетня

Чи був би я сильний вбити

— Здобути його та його морський виводок

Я б пішов у бій

Але я ні в якому разі

Хвалятися, як я

Сила, до якої можна прагнути

З прокляттям міцних кораблів».

-- Сага про Егіля