Anthem Chapter I - Sieges Even

Desolate winter, 1914

A child in trenches, a young life betrayed.

In the stinging rain a martial drum call,

Replacing the remote wail of hopeless knells.

Still we hear their bitter laughter in the wind

An ideal is fallen in the rain of wailing shells.

What candles were held to speed them all?

(W. Owen)

Whose grimy hands closed these tired eyes?

These weary eyes?

Detached from the dreams of youth

Brothers turn to strangers,

The absense of reason realized in the fields

Of Belgium and France

The seeing dead and living blind, united they lie

As if in love

Noone left to sound an anthem for their doomed youth

Безлюдна зима, 1914 рік

Дитина в окопах, молоде життя зраджене.

Під дощем дощ бойовий дзвінок барабана,

Заміна дистанційного голосіння безнадійних дзвонів.

І все-таки ми чуємо їхній гіркий сміх на вітрі

Ідеал впав під дощем рокучих снарядів.

Які свічки тримали, щоб прискорити їх усіх?

(В. Оуен)

Чиї брудні руки закрили ці втомлені очі?

Ці втомлені очі?

Відірваний від мрій юності

Брати звертаються до незнайомців,

Відсутність розуму виявляється на полях

Бельгії та Франції

Зрячі мертві й живі сліпі, об’єднані вони брешуть

Ніби закоханий

Нікого не залишилося, щоб прозвучати гімн своїй приреченій молодості