Московские окна - Шура

Вот опять небес темнеет высь,

Вот и окна в сумерках зажглись, —

Здесь живут мои друзья,

И, дыханье затая,

В ночные окна вглядываюсь я.

Здесь живут мои друзья,

И, дыханье затая,

В ночные окна вглядываюсь я.

Я могу под окнами стоять,

Я могу, как книги, их читать,

И, заветный свет храня,

И волнуя, и маня

Они, как люди, смотрят на меня.

И, заветный свет храня,

И волнуя, и маня

Они, как люди, смотрят на меня.

Я как в годы прежние, опять

Под окном твоим готов стоять

И на свет его лучей

Я всегда спешу быстрей,

Как на свидание юности моей.

И на свет его лучей

Я всегда спешу быстрей,

Как на свидание юности моей.

Вот опять небес темнеет высь,

Вот и окна в сумерках зажглись, —

Здесь живут мои друзья,

И, дыханье затая,

В ночные окна вглядываюсь я.

Здесь живут мои друзья,

И, дыханье затая,

В ночные окна вглядываюсь я.

Вот опять небес темнеет высь,

Вот и окна в сумерках зажглись, —

Он мне дорог с давних лет

И его яснее нет,

Московских окон негасимый свет.

Он мне дорог с давних лет

И его яснее нет,

Московских окон негасимый свет

Ось знову небес темніє висота,

От і вікна в сутінках засвітилися,—

Тут живуть мої друзі,

І, дихання затаї,

Вночі вікна вдивляюся я.

Тут живуть мої друзі,

І, дихання затаї,

Вночі вікна вдивляюся я.

Я можу під вікнами стояти,

Я можу, як книги, їх читати,

І, заповітне світло зберігаючи,

І хвилюючи, і маня

Вони, як люди, дивляться на мене.

І, заповітне світло зберігаючи,

І хвилюючи, і маня

Вони, як люди, дивляться на мене.

Я як у роки колишні, знову

Під вікном твоїм готовий стояти

І на світло його променів

Я завжди поспішаю швидше,

Як на побачення юності моєї.

І на світло його променів

Я завжди поспішаю швидше,

Як на побачення юності моєї.

Ось знову небес темніє висота,

От і вікна в сутінках засвітилися,—

Тут живуть мої друзі,

І, дихання затаї,

Вночі вікна вдивляюся я.

Тут живуть мої друзі,

І, дихання затаї,

Вночі вікна вдивляюся я.

Ось знову небес темніє висота,

От і вікна в сутінках засвітилися,—

Він мені дорогий з давніх років

І його ясніше немає,

Московських вікон негасиме світло.

Він мені дорогий з давніх років

І його ясніше немає,

Московських вікон негасиме світло