Прощай - Шура Кузнецова

Теплый вечер в лучи розовит закат.

Будет легче.

Научись говорить: «Пока».

Стынет площадь: день закончился, истощал.

Будет проще.

Научись говорить: «Прощай».

Нежность чашей.

В ночь разлить и не утонуть.

Очень страшно вдруг уметь говорить: «Забудь».

Тебе мой голос: словно птиц пролетевших клин.

Но я — не совесть, я лишь хочу, чтобы ты любил.

Стынет площадь: день закончился, истощал.

Будет проще.

Научись говорить: «Прощай».

Припев:

Прощай, прощай, прощай

Прощай, прощай, прощай

В твои плечи, я уткнусь как щенок пища.

Будет легче.

Только не говори «прощай».

Летним платьем, тонким шёлком вразрез, в запах,

Слёз не хватит.

Только не говори «пока».

Мир бумажный — антресоль чьих-то снов и букв,

Будь отважным.

Не позволь мне сказать «забудь».

Припев:

Забудь, забудь, забудь

Забудь, забудь, забудь

Пусть мой голос разлетится в дурной мажор,

Но я — не совесть.

Я лишь хочу, чтобы ты нашел.

Всё во мне нашел.

Во мне нашел.

Теплий вечір у промені рожевить захід сонця.

Буде легше.

Навчися говорити: «Поки що».

Стигне площа: день закінчився, виснажував.

Буде простіше.

Навчися казати: «Прощавай».

Ніжність чаші.

Вночі розлити і не втопити.

Дуже страшно раптом уміти казати: «Забудь».

Тобі мій голос: наче птахів, що пролетіли клин.

Але я — не совість, я тільки хочу, щоб ти любив.

Стигне площа: день закінчився, виснажував.

Буде простіше.

Навчися казати: «Прощавай».

Приспів:

Прощай, прощай, прощай

Прощай, прощай, прощай

У твої плечі, я уткнуся як щеня їжа.

Буде легше.

Тільки не кажи «прощай».

Літнім платтям, тонким шовком урозріз, в запах,

Сліз не вистачить.

Тільки не кажи «поки що».

Світ паперовий — антресоль чиїхось снів і букв,

Будь відважним.

Не дозволь мені сказати «забудь».

Приспів:

Забудь, забудь, забудь

Забудь, забудь, забудь

Нехай мій голос розлетиться в поганий мажор,

Але я — не совість.

Я тільки хочу, щоб ти знайшов.

Все в мені знайшов.

У мене знайшов.