Mary Ann & One Eyed Dan - Shovels & Rope

Mary Ann was a waitress at the circus

And Dan was a writer for the Delaware Locale Observer

Just twenty-one and just two months out of the service

Missing half an eyelid so he had to wear a patch

Mary Ann introduced herself to Dan

She said, «do you like the menu

Or do you need me to read it to you?»

Halfway angry, half turned on, and half confused

Well he took her by the arm

And went out back to make a match

And he said

So long to my former life

To a worried life, so long

So long to a harder life

To a troubled life, so long

Lyin' there under the soft glow of the sunrise

The moon was still awake, and all the generators lowly humming

She picked a flower and fastened it onto his bad eye

She said, «Come on let’s get married

I think we might get along»

And she said

So long to my former life

To a selfish life, so long

So long to a bitter life

To a troubled life, so long

Well, Dan, he was no poet

Couldn’t dance, he never slept

He had nightmares every night

Of rain and fire on those bloody beaches

Just then the dew dropped

From the flower, and he wept

«Mary Ann, you are a melody

I think I wrote a song

It goes like»

So long to my worried life

To a lonesome life, so long

So long to a wandering life

To a wounded life, so long

And we all said

So long to those memories

To everything we can’t let go, so long

So long to our former selves

To our selfish selves, so long

To our selfish selves, so long

To our selfish selves, so long

Мері Енн була офіціанткою в цирку

А Ден був письменником у Delaware Locale Observer

Лише двадцять один і лише два місяці без служби

Не вистачає половини повіки, тому йому довелося носити заплатку

Мері Енн представилася Дену

Вона сказала: «Вам подобається меню

Або вам потрібно, щоб я прочитав це вам?»

Напів злий, наполовину увімкнений, наполовину розгублений

Ну, він узяв її за руку

І повернувся, щоб зібратися

І він сказав

Так довго до мого колишнього життя

До тривожного життя, такого довгого

Так довго до важчого життя

До неспокійного життя, так довго

Лежачи там під м'яким сяйвом сходу сонця

Місяць ще не спав, а всі генератори тихо гуділи

Вона зірвала квітку й прикріпила на його хворе око

Вона сказала: «Давай одружимося

Думаю, ми могли б порозумітися»

І вона сказала

Так довго до мого колишнього життя

До егоїстичного життя, так довго

Так довго до гіркого життя

До неспокійного життя, так довго

Ну, Ден, він не був поетом

Не міг танцювати, він ніколи не спав

Щоночі йому снилися кошмари

Дощ і вогонь на цих кривавих пляжах

Аж роса впала

Від квітки, і він заплакав

«Мері Енн, ти мелодія

Здається, я написав пісню

Це виглядає як»

Дового до мого стурбованого життя

До самотнього життя, так довгого

Так довго до мандрівного життя

До пораненого життя, так довго

І ми всі сказали

До тих спогадів

До всього, що ми не можемо відпустити, так довго

До тих пір, коли ми були

До нашого егоїзму, поки що

До нашого егоїзму, поки що

До нашого егоїзму, поки що