Если бы... - Shot

Если бы знал я, что такое любовь, что такое мечты,

Я бы оставил нам счастья долю без боли и не сжигал бы мосты.

Прости, но отныне ведь ты не со мною, угасли лампады, завяли цветы,

Вопрос — для чего это было нам надо, ответ — это уже не я и не ты…

Просить прощения, посеяв сомнения боли,

Моего решения не хватит вернуть наши роли,

И вина казалось бы моя тут не причём,

Но мне осталось закрыть эту дверь и повернуть снова ключом.

А я сегодня увлечён совсем иным,

Убивает алкоголь и вечерами серый дым.

Напишу пару слов перед сном, и хватит на этом,

И если буду вспоминать о тебе, то пьяным бредом.

Прости, вести о тебе больше не тревожат душу,

Но поверь, я был не тот ведь человек, что тебе нужен,

Ужин и свечи, забудь, ну же, по встречной иди,

Только знай, это мой путь, увы, и нам не по пути.

Лети со мной, наши старые слова,

Тебе пора понять это и отойти ото сна,

В котором вместе мы, но врозь наяву, мне не спасти

Тебя от этих историй, я попрошу лишь, прости…

Уже не я и не ты, хуже уже не будет,

Посмотрев со стороны, может, меня осудят люди,

Ты же знаешь, так будет лучше для нас двоих,

И тебе больше не нужно будет песен моих.

Воспоминания давят порой и с головою уходя

В них, знаю, не со мной ты, не с тобою я.

Время бежит, и минуты делят меня пополам,

Прошлое и настоящее, это полный бедлам.

Прошу прощения за то, что поступил иначе,

И ранив душу, уходя, сказал, прощай, удачи.

Но плачет небо над нами, порою из-за нас,

А я пишу стихи лишь для тебя уже не первый час.

Спасибо, говорю тебе, ибо ты королева

Для меня, но ты пойдёшь направо, я пойду налево,

Обещаю, всё наладится, и прошу не грусти,

Знаю, я виновен, что тебя отпустил и прости…

Якби я знав, що таке кохання, що таке мрії,

Я би залишив нам щастя частку без болю і не спалював би мости.

Пробач, але відтепер ти не зі мною, згасли лампади, зав'яли квіти,

Питання — для чого це було нам треба, відповідь — це вже не я і не ти...

Перепрошувати, посіявши сумніви болю,

Мого рішення не вистачить повернути наші ролі,

І вина здавалося би моя тут не причому,

Але мені залишилося закрити ці двері і повернути знову ключем.

А я сьогодні захоплений зовсім іншим,

Вбиває алкоголь і ввечері сірий дим.

Напишу пару слів перед сном, і вистачить на цьому,

І якщо буду згадувати про тебе, то п'яним маренням.

Пробач, вести про тебе більше не турбують душу,

Але повір, я був не то людина, що тобі потрібна,

Вечеря і свічки, забудь, ну, по зустрічній йди,

Тільки знай, це мій шлях, на жаль, і нам не по дорозі.

Лети зі мною, наші старі слова,

Тобі час зрозуміти це і відійти від сну,

У якому разом ми, але порізно наяву, мені не врятувати

Тебе від цих історій, я попрошу лише, пробач…

Вже не я і не ти, гірше вже не буде,

Поглянувши з боку, може, мене засудять люди,

Ти ж знаєш, так буде краще для нас двох,

І тобі більше не потрібно буде пісень моїх.

Спогади тиснуть часом і з головою йдучи

В них, знаю, не зі мною ти, не з тобою я.

Час біжить, і хвилини ділять мене навпіл,

Минуле і справжнє, це повний бедлам.

Перепрошую за те, що вчинив інакше,

І поранивши душу, йдучи, сказав, прощай, удачі.

Але плаче небо над нами, часом через нас,

А я пишу вірші лише тобі вже не першу годину.

Дякую, говорю тобі, бо ти королева

Для мене, але ти підеш направо, я піду ліворуч,

Обіцяю, все налагодиться, і прошу не грусти,

Знаю, я винен, що тебе відпустив і пробач…