Романс для Анны - Шым

Звякнет медной уздой сбруя.

Фыркнет конь, упряжу почуя.

Ржаво скрипнут петли ворот,

Пожаром зарница полыхнёт.

Лязгнет дверное кольцо,

Всхлипнет младенец сквозь сон.

Ветер пламя качнет в печи,

Гитара дрогнет и замолчит.

Догоняй меня, Анна.

Ей снится крик в степи туманной.

Там исчезает в ночи фургон,

Растворяется мутный сон.

Ну что ты глядишь на меня?

Я здесь, тебе приснился не я.

Ты же видишь, Анна, я рядом.

Ну что не сводишь взгляда?

Ты плачешь, цыганская кровь,

Что ж, своим слезам не прекословь.

Раскрой глаза в воде горючей,

Только не плачь беззвучно.

Достань вино и стол накрой,

Повод есть у нас с тобой.

Будем пить — станем пьяны,

Будем смеяться и плакать над нами.

Боже мой, смейся громче, Анна!

Я отхлебну твой смех жадно,

Твой горький, горестный смех,

Он мне злейшее зелье из всех.

Плачь теперь я тебе говорю.

Слышишь, Анна?

Я другую люблю.

Всю жизнь, до смерти, безоглядно,

Всю смерть навечно, безвозвратно.

Плачь, я вывел фургон за ворота,

Ты спала, я впотьмах искал что-то,

Что обронил в траве или на пороге,

Не в конце — в начале нашей дороги.

Догони меня, Анна, догони меня!

Окликни во след меня по имени.

К чёрту всё!

Нет законов, ей богу!

Возьми и за оглобли разверни дорогу.

Смейся Анна, колесо в колее,

Повозка в степи, клубами пыль во след.

Кто-то повозке — это видимо я.

Странно, женщина плачет, видимо Анна.

Брукне мідною вузлою збруя.

Фіркне кінь, впряжу почуваючи.

Іржаво рипнуть петлі воріт,

Пожежею блискавка спалахне.

Лігне дверне кільце,

Схлипне немовля крізь сон.

Вітер полум'я хитне в печі,

Гітара здригнеться і замовчить.

Наздоганяй мене, Ганно.

Їй сниться крик у степу туманному.

Там зникає вночі фургон,

Розчиняється каламутний сон.

Ну що ти дивишся на мене?

Я тут, тобі наснився не я.

Ти бачиш, Ганно, я поруч.

Ну що не зводиш погляду?

Ти плачеш, циганська кров,

Що ж, своїм сльозам не запереч.

Розкрий очі у воді паливної,

Тільки не плач беззвучно.

Дістань вино і стіл накрий,

Привід є у нас з тобою.

Будемо пити - станемо п'яні,

Сміятимемося і плакатимемо над нами.

Боже мій, смійся голосніше, Ганно!

Я відхлибну твій сміх жадібно,

Твій гіркий, сумний сміх,

Він мені найлютіше зілля з усіх.

Плач тепер я тобі кажу.

Чуєш, Ганно?

Я іншу люблю.

Все життя, до смерті, безоглядно,

Усю смерть назавжди, безповоротно.

Плач, я вивів фургон за ворота,

Ти спала, я в пітьмах шукав щось,

Що упустив у траві або на порозі,

Не в кінці — на початку нашої дороги.

Наздожени мене, Ганно, наздожени мене!

Викликни вслід мене за ім'ям.

До біса все!

Немає законів, їй богу!

Візьми і за оглоблі розгорни дорогу.

Смійся Ганно, колесо в колії,

Віз у степу, клубами пил у слід.

Хтось візку - це мабуть я.

Дивно, жінка плаче, певне, Ганна.