Классика - ШЕFF, В. Маркин

Снова тень наискосок,

Рыжий берег с полоской ила,

Я готов целовать песок

По которому ты ходила.

Просто вслушиваться в звуки,

Просто всматриваться в краски.

Хочу обнимать и ласкать без опаски.

Я верю глазам, ушам — здесь нет обмана.

Потоком воздуха играет прохлада,

Заигрывает с нами влажными губами.

Страсть проплывает перед нами как в тумане.

Мы горим в костре.

Пламя в небо уносит

Куда-то далеко за горизонт нас манит, просит.

Тело произносит: «Возьми меня»,

Чувства умоляют: «Подбавь огня».

Стоим мы у края тишины

Всех связей с реальным миром будто сразу лишены.

Страсть из облака в бокал небесный налита,

Растворены две капли — ты и я.

И пока нас всех кружит этот данс,

Мастер ШЕFF наводит полный баланс.

Снова тень наискосок,

Рыжий берег с полоской ила,

Я готов целовать песок

По которому ты ходила.

(2)

Ночь пролетает, звёзды в небе угасают

Поле как ковёр.

Земля, трава нас укрывает.

Зовёт, страсть манит как сухое вино

Мы пьём — нам мало, мы пьём ещё, ещё.

Музыка о камни бьёт,

Танец уносит, мы летим вперёд.

За горой рассвет, пробивается свет.

Всё спит, и только страсть, как птица высоко парит

Над нами.

Глаз её не помню, ни улыбки, ни волос

Я помню только то, что ласкал её до слёз,

Бриз, уносил её загадочный запах

Уснул на берегу под звуки небесной гитары

Сказка накрывала, в глубь меня проникая

Я приглашён в тот замок, где страсть обитает

И пока нас всех кружит этот данс,

Мастер ШЕFF наводит полный баланс.

Снова тень наискосок,

Рыжий берег с полоской ила,

Я готов целовать песок

По которому ты ходила.

(2)

Я готов целовать песок

По которому ты ходила…

Знову тінь навскоси,

Рудий берег з полоскою мулу,

Я готовий цілувати пісок

Яким ти ходила.

Просто вслухатися в звуки,

Просто вдивлятися в фарби.

Хочу обіймати і пестити без побоювання.

Я вірю очам, вухам — тут немає обману.

Потоком повітря грає прохолода,

Заграє з нами вологими губами.

Пристрасть пропливає перед нами як у тумані.

Ми горимо в багатті.

Полум'я в небо забирає

Кудись далеко за горизонт нас манить, просить.

Тіло вимовляє: «Візьми мене»,

Почуття благають: «Підбав вогню».

Стоїмо ми у краї тиші

Усіх зв'язків із реальним світом ніби одразу позбавлені.

Пристрасть із хмари в келих небесний налита,

Розчинено дві краплі — ти і я.

І поки нас усіх кружляє цей данс,

Майстер ШЕFF наводить повний баланс.

Знову тінь навскоси,

Рудий берег з полоскою мулу,

Я готовий цілувати пісок

Яким ти ходила.

(2)

Ніч пролітає, зірки в небі згасають

Поле як килим.

Земля, трава нас укриває.

Закликає, пристрасть манить як сухе вино

Ми п'ємо нам мало, ми п'ємо ще, ще.

Музика про каміння б'є,

Танець забирає, ми летимо вперед.

За горою світанок, пробивається світло.

Все спить, і тільки пристрасть, як птах високо ширяє

Понад нами.

Око її не пам'ятаю, ні посмішки, ні волосся.

Я пам'ятаю тільки те, що пестив її до сліз,

Бриз, забирав її загадковий запах

Заснув на березі під звуки небесної гітари

Казка накривала, вглиб мене проникаючи

Я запрошений до того замку, де пристрасть мешкає

І поки нас усіх кружляє цей данс,

Майстер ШЕFF наводить повний баланс.

Знову тінь навскоси,

Рудий берег з полоскою мулу,

Я готовий цілувати пісок

Яким ти ходила.

(2)

Я готовий цілувати пісок

За яким ти ходила…