Shine - Shane Koyczan

Gleam.

Where the street lamps are broken, leaving 14 year old first-time hookers

unable to see what they’re getting into.

Then shine.

For the 14 year old last-time hookers and everything they went through.

Shine in the dark places.

Where shadows cast shadows against the backdrop of husbands who cannot stop

hitting their wives.

Where the children of brutalized mothers grow up blowing out birthday candles

wishing their fathers would die.

Spark.

In the wombs where unborn babies are getting high because their mothers won’t

even try to stay clean.

Gleam.

For the unseen victims of bullies who live like magic lamps within a demon like

genies waiting to grant wishes of violence when they are rubbed the wrong way.

Shine in the dark places and shine like the day because love never had a

childhood.

Because hate grows up too soon.

So shine where the silver spoon tarnishes itself against charity where teeth

sharpen themselves against frailty.

Where every family tree falls in a forest with no one around to hear,

and Dear John letters are composed by those who never learned how to read or

write.

And the only reason our hindsight is 20/20 is because we’ve had too much

practice looking over our shoulders.

As if we could expect to find behind us anything other than the mistakes we

made.

This is where debts paid for servitude are being taxed.

Where the fates of other countries are being faxed to phone lines tapped by

governments who are sending soldiers instead of relief.

Where every belief you believe in is questioned by those who can believe what

you believe if your credit card clears.

This is where a bus driver steers past the bus stop on the wrong side of town

because he’s thinking about his kids and how tomorrow’s headlines might read.

This is where need under-weighs want.

Where the ghosts of hip-hop hunt street corners rattling gold chains that shine

in the dark places.

Where a rookie hand traces chalk around the fallen body of an 8 year old boy.

Where leaders meet to deploy more soldiers on soil that is not their own.

Where hospitals are blown up for a part in the heart of a matter of the heart

that is breaking like the levies of a city forgotten by its own government.

This is where letter-bombs are sent COD to those already DOA, and this is just

FYI.

This is where the reasons why I mean about as much as a platinum-plated clutch

to someone who lost their leg to a land mine after being promised there would

be no more land mines.

This is where the lines we drew in the sand where crossed.

The unattended swimming pools where 2 year olds who could not swim were lost.

Where holocaust survivors are now the victims of Alzheimer’s leaving them

trapped in a nightmare past where the last thing they can remember is the first

thing they wish they could forget.

And they see their sons and daughters as nothing more than strangers they’ve

never met.

These are the dark places where we against all likelihood must shine just to

make sure we’re doing everything we can.

That we’re voting for every candidate who ran on a platform of maybe we’re more

than we’ve been told.

Maybe 100 years is not too old to start thinking about what it is you want to

do with your life.

So flash like the blade of the knives we hold to the throats of those that

would have us believe love isn’t for everyone.

Then shine so you know you’ve always been someone.

That the sun that shines for them shines just as bright for all.

That those we call friend lend strength to our backbone when standing alone

with something they can never let us do.

Because they packed their bags ready to travel with us past everything we go

through.

Preparing to shine in dark places.

To tie together the shoelaces of boogeymen, then shine under the beds and in

the closets.??

By the monsters move out we owe them nothing.

Because bedtime stories have never been about tragedy.

They’ve been about leaving breadcrumb trails to help us find our way back from

catastrophe.

We were never meant to live like millionaires going broke having spent

worthless fortunes living on uncertainty.

So we must shine for all the times others will not.

Like fireflies playing against the backdrop of midnight.

Because despite everything you’ve been told, you can be bold beyond what others

believe you to be.

So see in yourself what you wish others to see, be brave in a way others may

never know, live like the undertow which catches and keeps stars spread across

the night.

Shine in the dark places.

Lend the world your light.

Відблиск.

Де розбивають вуличні ліхтарі, залишаючи 14-річних проституток

не в змозі побачити, у що вони втягуються.

Тоді блищать.

Для 14-річних останніх повій і всього, через що вони пройшли.

Світіть у темних місцях.

Де тіні відкидають тіні на тлі чоловіків, які не можуть зупинитися

бити своїх дружин.

Де діти жорстоких матерів ростуть, задуваючи свічки на день народження

бажаючи, щоб їхні батьки померли.

Іскра.

У утробах, де ненароджені діти кайфують, тому що їхні матері цього не роблять

навіть намагайтеся залишатися чистими.

Відблиск.

Для невидимих ​​жертв хуліганів, які живуть, як чарівні лампи, у демоні

джини, які чекають виконання бажання насильства, коли їх потирають неправильно.

Сяйте в темних місцях і сяйте, як день, тому що кохання ніколи не було

дитинство.

Тому що ненависть зростає надто рано.

Тож сяйте там, де срібна ложка заплямує себе проти благодійності, де зуби

загострити себе проти слабкості.

Де кожне родинне дерево падає в лісі, і ніхто не чує,

і Дорогий Джон листи створені тими, хто ніколи не навчився читати або

писати.

І єдина причина, чому ми заднім числом 20/20, полягає в тому, що у нас було занадто багато

потренуватися дивитися через плече.

Ніби ми можемо очікувати знайти за собою щось, крім наших помилок

зробив.

Саме тут оподатковуються борги, сплачені за сервітут.

Де долі інших країн надсилаються факсом на телефонні лінії, які прослуховуються

уряди, які відправляють солдатів замість допомоги.

Де кожне переконання, у яке ви вірите, ставиться під сумнів тими, хто може вірити у що

ви вірите, якщо ваша кредитна картка очищається.

Тут водій автобуса проїжджає повз автобусну зупинку не на тому боці міста

тому що він думає про своїх дітей і про те, як можуть виглядати завтрашні заголовки.

Це те, де потрібна недостатня вага.

Де привиди хіп-хопу полюють на розі вулиць, брязкаючи золотими ланцюжками, що сяють

у темних місцях.

Де рука новачка обводить крейдою тіло 8-річного хлопчика.

Де лідери зустрічаються, щоб розгорнути більше солдатів на землі, яка не їхня.

Де лікарні підривають за частину в серці справи серця

що руйнується, як податки з міста, забутого власним урядом.

Тут листи-бомби надсилаються COD тим, хто вже DOA, і це просто

FYI.

Ось де причини, чому я маю на увазі приблизно так само, як платинований клатч

комусь, хто втратив ногу від міни після того, як йому пообіцяли, що це буде

більше не буде мін.

Тут перетинаються лінії, які ми намалювали на піску.

Без нагляду басейни, де загубилися 2-річні діти, які не вміли плавати.

Там, де ті, хто пережив Голокост, тепер жертви хвороби Альцгеймера, покидають їх

потрапили в кошмарне минуле, де останнє, що вони можуть згадати, це перше

те, що вони хотіли б забути.

І вони дивляться на своїх синів і дочок як на чужих людей

ніколи не зустрічався.

Це темні місця, куди ми всупереч усій ймовірності повинні сяяти

переконайтеся, що ми робимо все можливе.

Те, що ми голосуємо за кожного кандидата, який балотувався на платформі можливо, ми більше

ніж нам сказали.

Можливо, 100 років — це не надто давно, щоб починати думати про те, що ви хочете

робити зі своїм життям.

Тож спалахніть, як леза ножів, які ми тримаємо до горла тих, хто

змусить нас повірити, що любов не для всіх.

Тоді сяйте, щоб ви знали, що ви завжди були кимось.

Щоб сонце, яке світить для них, світило так само яскраво для всіх.

Ті, кого ми називаємо друзями, зміцнюють наш хребет, коли ми стоїмо на самоті

з тим, що вони ніколи не дозволять нам зробити.

Тому що вони зібрали свої валізи, щоб подорожувати з нами повз усе, куди ми йдемо

через.

Підготовка до світіння в темних місцях.

Щоб зав’язати шнурки бугіменів, а потім сяяти під ліжками та в

шафи.??

Через виїзд монстрів ми нічому їм не винні.

Тому що казки перед сном ніколи не були про трагедії.

Вони намагалися залишити навігаційні стежки, щоб допомогти нам знайти дорогу назад

катастрофа.

Нам ніколи не судилося жити, як мільйонери, які розорилися, витративши

нікчемні статки, що живуть на невизначеності.

Тож ми повинні сяяти завжди, коли інші не будуть.

Як світлячки, що грають на тлі опівночі.

Тому що, незважаючи на все, що вам говорили, ви можете бути сміливішим за інших

повірте, що ви є.

Тож побачте в собі те, що ви бажаєте, щоб побачили інші, будьте сміливими так, як можуть інші

ніколи не знаєш, живи, як підводна течія, яка ловить і утримує зірки, що розповсюджуються

ніч.

Світіть у темних місцях.

Позичте світові своє світло.