I, Saturnine - Shai Hulud

Weighted down by earth and man,

A dispirited husk mired in blood imbued in soil dispares

The minds of my brothers are unsound, their hearts flow desolation.

Is ours, indeed.

A sunless path to waiting graves we prepared for ourselves?

Dear God,

Raise not my eyes, misery has blackened the sun.

Weighted down by earth and man,

A directionless husk in dire need of asylum withdraws…

For the only light in bedlam is the dark of isolation.

Draw cold universe into your lungs.

Empower the earth to devour your spirit.

Reap your flesh its worth in bloodletting.

Upon lamentation under a rotting star,

I reconsider my manner to exist amongst this chaos.

Обтяжений землею й людиною,

Знесилене лушпиння, що занурено в кров, просочену ґрунтом, розходиться

Розум моїх братів нездоровий, їхні серця текуть спустошенням.

Справді, наша.

Дорогу до могил очікування, яку ми самі собі підготували?

Боже милий,

Не піднімай моїх очей, нещастя почорніло сонце.

Обтяжений землею й людиною,

Ненаправлена ​​лушпиння, яка вкрай потребує притулку, вилучає...

Бо єдине світло в бедламі — це темрява ізоляції.

Втягніть холодний всесвіт у свої легені.

Дайте землі сили пожирати ваш дух.

Пожинайте свою плоть у кровопусканні.

Плачучи під гнилою зіркою,

Я переглядаю свою манеру існувати серед цього хаосу.