Песенка о слесаре шестого разряда - Серёга

Крепкий плечистый и среднего роста,

родился в рабочем районе и рос там,

пацан, то, шо надо и слесарь-ударник,

он мирно трудился на одной из фабрик!

Работал в две смены, пахал шо есть мочи,

И однажды ночью пацан рабочий,

Усталый, голодный, но гордый собой,

Пешком возвращался к себе домой!

А дома ждал борщ и жена-дурнушка,

Потом пива кружка и перед сном порнушка!

В кармане получка и он справит подарки.

Жене и детям, но тут из-за арки,

Нарушил нахрапом его приятные мысли,

небритый детина, здоровый как гризли.

И спросил глухим голосом, будто сквозь вату:

Ну что, казёл, получил зарплату?

В квартале немало здоровых детин!

Но этот был зверь и к тому же не один,

Ваще их было трое, и все атлеты,

Упругие бицепсы, в руках кастеты!

Ну нет, не возьмете, позорные гады,

подумал слесарь шестого разряда.

Эх, жаль не со мной заводская братва!

И достал из широких штанов ключ на 32.

Ой, вы, ночи, тёмные ночи,

Не ходи в район рабочий,

Сиди-дома не гуляй,

А если вышел — не зевай!

Да я же местный, ребята, вы чё?

Возмутился слесарь и потряс ключом!

Атлеты в ответ лишь пожали плечами

И стали выписывать дички ногами,

А слесарь, он тоже ведь парень не промах,

Как выдаст вертуху в сандалях огромных,

Атлеты струхнули: а фиг его знает,

Пацан, как бывалый, ништяк заряжает!

А слесарь тут раз такой и ход конём!

И давай мочить главаря ключом!

И ваще обнажил заводские наколки!

И дрогнули в страхе позорные волки!

А он бьёт!

Бьёт!

Бьёт!

По болевым точкам!

Бьёт!

Бьёт!

По заточкам, по почкам1

И типа тикать собрались спортсмены!

А тут им навстречу ребята со смены!

Их было немного — ну где-то полцеха!

Бандитам — капэц, а рабочим — потеха!

И щёлкнул по фиксам размер сорок пятый!

Колбасьте бандитов, колбасьте, ребята!

Атлеты бежали, лишь пятки сверкали!

Ножи и кастеты в кусты побросали!

Такого конца они точно не ждали,

Чтоб парни рабочие их побеждали!

Міцний плечистий і середнього зросту,

народився в робочому районі і рос там,

пацан, то, що треба і слюсар-ударник,

він мирно працював на одній із фабрик!

Працював у дві зміни, орав шо єсть сечі,

І  одного разу вночі пацан робітник,

Втомлений, голодний, але гордий собою,

Пішки повертався до себе додому!

А вдома чекав борщ і дружина-дурненька,

Потім пива кухоль і перед сном порнушка!

В кишені отримування і він справить подарунки.

Дружині та дітям, але тут через арку,

Порушив нахрапом його приємні думки,

Неголений дитину, здоровий як гризлі.

І спитав глухим голосом, ніби крізь вату:

Ну що, казел, отримав зарплату?

У кварталі чимало здорових дітей!

Але цей був звір і до того ж не один,

Ваше їх було троє, і всі атлети,

Пружні біцепси, в руках кастети!

Ну, ні, не візьмете, ганебні роки,

подумав слюсар шостого розряду.

Ех, шкода не зі мною заводська братва!

І дістав із широких штанів ключ на 32.

Ой, ви, ночі, темні ночі,

Не ходи в район робітник,

Сиди-будинки не гуляй,

А якщо вийшов — не зевай!

Так, я ж місцевий, хлопці, що?

Обурився слюсар і потряс ключем!

Атлети у відповідь лише знизали плечима

І стали виписувати дички ногами,

А слюсар, він теж хлопець не промах,

Як видасть вертуху в сандалиях величезних,

Атлети злякалися: а фіг його знає,

Пацан, як бувавий, ніштяк заряджає!

А слюсар тут раз такий і хід конем!

І давай мочити ватажка ключем!

І ваще оголив заводські наколки!

І здригнулися в страху ганебні вовки!

А він б'є!

Б'є!

Б'є!

За больовими точками!

Б'є!

Б'є!

За заточками, за нирками1

І типу цокати зібралися спортсмени!

А тут їм назустріч хлопці зі зміни!

Їх було трохи — ну десь півцеху!

Бандитам - капець, а робітникам - потіха!

І клацнув по фіксах розмір сорок п'ятий!

Ковбасьте бандитів, ковбасьте, хлопці!

Атлети бігли, лише п'яти виблискували!

Ножі та кастети в кущі залишали!

Такого кінця вони точно не чекали,

Щоб хлопці робітники їх перемагали!