Театр - Сергей Бабкин

Под пол сотней спиралей вольфрамовых

Раскаленных до бела

В трех стенах, а четвертой нет – рама лишь,

Да и та не видна

Все как в жизни там, только все не так,

Преломляются точки зрения

Выворачивает на изнанку от

Искаженного отражения

Между святостью чистой и нечистью,

Неприкаянными все придуриваясь,

Только кровь горлом бьет так естественно,

Безобразно сутулясь и падая в грязь.

Эта тварь лекарством не лечится,

Даже если руками голыми,

Придушить, она только взбесится,

И опять все начнется по новому

Налетай, навались, люди добрые,

Загребай в подол, набивай карман,

Выбирай места поудобнее,

Чтоб смотреть на правду через обман.

Дергать по носу вас завороженных,

Удовольствие одно наслаждение,

Дать покушать вам сладких пирожных,

И отобрать все права на вождение

Під півсотнею вольфрамових спіралей

Розпечених до білого

У трьох стінах, а четвертої ні – рама лише,

Та й та не видно

Все як у житті там, тільки все не так,

Заломлюються точки зору

Вивертає на виворот від

Спотвореного відображення

Між святістю чистою та нечистістю,

Неприкаяними все придурюючись,

Тільки кров горлом б'є так природно,

Потворно сутулячись і падаючи в бруд.

Ця тварина ліками не лікується,

Навіть якщо руками голими,

Придушити, вона тільки розлютиться,

І знову все почнеться за новим

Налітай, навалися, люди добрі,

Загребай у поділ, набивай кишеню,

Вибирай місця зручніше,

Щоб дивитися правду через обман.

Смикати по носі вас заворожених,

Задоволення одна насолода,

Дати поїсти вам солодких тістечок,

І відібрати всі права на керування