Сон - Odnono, Сергей Бабкин

Стынет подо мною одеяло

Губы стискивая вяло

Я попробую уснуть.

Снится город с белыми домами

Под электропроводами

И на всех с одной звездой, ой Сколько можно прятаться в подвале

я же слышал — нас позвали,

Я возьму тебя с собой.

Скоро как собак бездомных свору

Нас изловят живодеры,

Будут нами руки мыть, м-м-м…

Сколько белых, сколько красных?

Всех нас сорок девять миллионов.

Не веришь?

Хочешь сам пересчитай.

Кто успел надеть погоны

На пироне пахнет самогоном

Эшелоны едут в рай, ай.

И не влево и не вправо

Всюду минные дубравы.

Браво!

Что б не думали бежать, вот так.

Давят сети, тонут дети

Вяжут петли с интервалом в милю

Что бы было чем дышать, ай Разозлится, перейти границу

В первые ряды пробиться

И накрыть собою дзот, вот.

Прежде чем гордится, надо убедится

Заново родится,

Эдак лет через пятьсот, Ой…

Ну да… Вполне может быть…

А почему нет?

Ну да, а точно, да…

Давай, Сова

Стигне піді мною ковдра

Губи стискуючи мляво

Я спробую заснути.

Сниться місто з білими будинками

Під електропроводами

І на всіх з одною зіркою, ой Скільки можна ховатися в підвалі

я ж чув — нас покликали,

Я візьму тебе з собою.

Незабаром як собак бездомних зграю

Нас виловлять жителі,

Будуть нами руки мити, м-м-м...

Скільки білі, скільки червоні?

Усіх нас сорок дев'ять мільйонів.

Не віриш?

Хочеш сам перерахуй.

Хто встиг надіти погони

На піроні пахне самогоном

Ешелони їдуть у рай, ай.

І не вліво і не вправо

Усюди мінні діброви.

Браво!

Що б не думали бігти, ось так.

Давлять сіті, тонуть діти

В'яжуть петлі з інтервалом в милю

Що було б чим дихати, ай розлютиться, перейти кордон

У перші ряди пробитися

І накрити собою дзот, ось.

Перш ніж пишається, треба переконатись

Наново народиться,

Так років через п'ятсот, Ой…

Ну, так… Цілком можливо…

А чому ні?

Ну, так, а точно, так…

Давай, Сова