Слова - Сергей Бабкин

Зачем нужны слова нам?

Нам все без слов понятно.

Безмолвным караваном

Мы движемся обратно.

К началу.

Все с начала,

Ведь жизнь не многократна.

Мелодия звучала бесшумно, безвозвратно.

Лааа-ла-ла.

Ты помнишь, как все было,

Так искренне по-детски,

Когда мы шли из тыла

Ругались по-немецки.

Окутанные снегом,

Раздетые любовью.

Ходьба сменилась бегом.

Вода смешалась с кровью.

Лааа-ла-ла.

Ты видишь все, ты слышишь,

Ты знаешь, как все будет.

Что было с нами в прошлом,

Все взвешиваешь, судишь.

Приговорен тобою был,

Тобой, твоей разлукой.

Душа рвалась из тела вон.

Стрела сорвалась с лука.

Лааа-ла-ла.

Ломаю свои пальцы,

Кусаю свои губы.

Когда кружились в танце,

Мы заглушали трубы.

Когда погасло солнце,

Мы пели и смеялись.

К открытому оконцу

Мы подойти боялись.

Лааа-ла-ла.

Как странно, что внезапно

Мы повстречались снова.

Нам все теперь понятно,

Нам чуждо все, что ново.

Ничто теперь не вечно,

Под вечною луною.

Бежим посерединке,

И ловим половинки слов.

Лааа-ла-ла.

Навіщо нам потрібні слова?

Нам все без слів зрозуміло.

Безмовним караваном

Ми рухаємось назад.

До початку.

Все з початку,

Адже життя не багаторазове.

Мелодія звучала безшумно, безповоротно.

Лаа-ла-ла.

Ти пам'ятаєш, як усе було,

Так щиро по-дитячому,

Коли ми йшли з тилу

Лаялися німецькою.

Огорнуті снігом,

Роздягнені коханням.

Ходьба змінилася бігом.

Вода змішалась із кров'ю.

Лаа-ла-ла.

Ти бачиш усе, ти чуєш,

Ти знаєш, як усе буде.

Що було з нами у минулому,

Все зважуєш, судиш.

Засуджений тобою був,

Тобою, твоєю розлукою.

Душа рвалася з тіла геть.

Стріла зірвалася із лука.

Лаа-ла-ла.

Ламаю свої пальці,

Кусаю свої губи.

Коли кружляли в танці,

Ми заглушали труби.

Коли згасло сонце,

Ми співали та сміялися.

До відкритого вікна

Ми боялися підійти.

Лаа-ла-ла.

Як дивно, що раптово

Ми зустрілися знову.

Нам усе тепер зрозуміло

Нам чуже все, що нове.

Ніщо тепер не вічне,

Під вічним місяцем.

Біжимо посередині,

І ловимо половинки слів.

Лаа-ла-ла.