Сердце - Сергей Бабкин

Сердце мое просит любви,

Cердце твое — лови, лови, лови.

Руки твои просят тепла,

Руки мои — стекла, стекла, стекла.

Ветер в небе несет стаю птиц,

Они лежат у него на ладони,

Океан не имеет границ, для тех,

Кто в воде не горит, в огне не тонет.

Упасть на снег и лежать на песке,

Вьюга задует, буря загладит,

Без вины, но виновные все в том, что

луна взойдет и солнце снова сядет!

Камни по кругу, круги на воде,

Хрупкий лед под стальными подковами,

Сытый зверь привередлив к еде,

Червовое сердце набито пиковыми.

Неизлечимо больная земля ждет зимы,

Зима перебинтует ей раны,

Раскаленные слезы извергают вулканы,

Планета кружится, а у орбиты все уже петля…

Сердце твое скажет: «Люблю»,

Сердце мое — «Лювлю, ловлю, ловлю…».

Серце моє просить кохання,

Серце твоє— лови, лови, лови.

Руки твої просять тепла,

Руки мої - скла, скла, скла.

Вітер у небі несе зграю птахів,

Вони лежать у нього на долоні,

Океан не має кордонів, для тих,

Хто у воді не горить, у вогні не тоне.

Впасти на сніг і лежати на піску,

Завірюха задує, буря загладить,

Без провини, але винні все в тому, що

місяць зійде і сонце знову сяде!

Камені по кругу, кола на воді,

Крихкий лід під сталевими підковами,

Ситий звір вибагливий до їди,

Червове серце набите піковими.

Невиліковно хвора земля чекає на зиму,

Зима перебинтує їй рани,

Розпечені сльози вивергають вулкани,

Планета крутиться, а у орбіти все вже петля...

Серце твоє скаже: «Люблю»,

Серце моє — «Лювлю, ловлю, ловлю…».