Петя - Сергей Бабкин

Не знаю кто его надоумил.

Родился и снова умер.

Только утренний луч коснулся щеки.

И уже сумерки.

Знаю, приходилось любить подспудно.

Вести против ветра судно.

Но он крепко держал равновесие.

Следуя за своей миссией.

Ей и в голову не пришло бы.

Что это были всего лишь пробы.

Так и не утвержденный на роль.

Он ушёл вдоль и сам сел за руль.

Дни.

Собирались в пустые ночи.

На честном слове держался почерк.

Но я так и не смог.

Ничего написать его доче.

Петя!

Что нам с тобой светит?

Розги или плети.

Цепи или сети.

Пепел или пыль.

Петя!

Наш мир в Ч/Б или цвете.

Все ли мы его дети.

Всегда есть, кто-то третий.

Это вымысел или быль.

Зря-я.

Провёл его раз по краю.

Теперь себе локти кусаю.

Играемся с тем, что любим.

Бездумно бесценное губим.

Злая порой.

Шутка жизни страниц листает.

Чтоб не так было скучно таять.

Чем ближе к небесным светилам.

Тем туже на ус мотаем.

Типа.

Типы людей и их антиподы.

Пекут аспекты иного хода.

Проходим уровни.

Сводим с концами концы.

И бросаем их в воду.

Сколько раз мы уже здесь с тобой бывали.

Жаль, что помним об этом едва ли.

Спали в трюме угрюмо не видя.

Как на палубе годы…

Не знаю хто його надоумив.

Народився і знову помер.

Тільки ранковий промінь торкнувся щоки.

І вже сутінки.

Знаю, доводилося любити приховано.

Вести проти вітру судно.

Але він міцно тримав рівновагу.

Ідучи за своєю місією.

Їй і в голову не прийшло би.

Що це були лише проби.

Так і не затверджений на роль.

Він пішов уздовж і сам сів за кермо.

Дні.

Збиралися в порожні ночі.

На чесному слові тримався почерк.

Але я так і не зміг.

Нічого написати його дочці.

Петя!

Що нам із тобою світить?

Різки або батоги.

Ланцюги або мережі.

Попіл чи пил.

Петя!

Наш світ у Ч/Б чи кольорі.

Усі ми ми його діти.

Завжди є хтось третій.

Це вигадка чи бувальство.

Даремно.

Провів його раз по краю.

Тепер собі лікті кусаю.

Граємо з тим, що любимо.

Бездумно безцінне губимо.

Зла часом.

Жарт життя сторінок гортає.

Щоб не так було нудно танути.

Чим ближче до небесних світил.

Тим тугіше на ус мотаємо.

Типу.

Типи людей та їх антиподи.

Пекуть аспекти іншого ходу.

Проходимо рівні.

Зводимо з|кінцями кінці.

І кидаємо їх в воду.

Скільки разів ми вже тут з тобою бували.

Шкода, що пам'ятаємо про це навряд чи.

Спали в трюмі похмуро не бачачи.

Як на палубі роки…