Мама - Сергей Бабкин

Странный город, странный день.

В пустоту из пустоты.

Под ногами чья-то тень

Убегает от темноты.

В окнах ядовитый свет

Провожает до угла

Опять прейдет рассвет

Не тот, который ты ждала.

Я иду к тебе домой.

Я иду к себе домой.

Я иду к тебе домой.

Я иду к себе домой.

Я свой.

Я свой.

Каждый следующий шаг

Новый запах, свежий след.

Тут был дорожный знак,

А теперь его здесь нет.

Мы сегодня не умрем.

Я уже когда-то был

Здесь, под этим фонарем

Помнишь?

Как ты все забыла.

Я иду к тебе домой.

Я иду к себе домой.

Я иду к тебе домой.

Я иду к себе домой.

Я свой.

Свой.

Я свой.

Свой.

По воде, как по стеклу

Руки помнят наизусть.

Первый луч воткнет иглу

Светает слепая грусть

Ты во сне, я на снегу

Кто-то должен сойти сума.

Подняться не могу

И ты проснешься опять сама.

Я иду к тебе домой.

Я иду к себе домой.

Я иду к тебе домой.

Я иду к себе домой.

Я свой.

Твой.

Я твой.

Свой…

Дивне місто, дивний день.

У порожнечу з порожнечі.

Під ногами чиясь тінь

Втікає від темряви.

У вікнах отруйне світло

Проводить до кута

Знову мине світанок

Не той, який ти чекала.

Я йду до тебе додому.

Я йду до себе додому.

Я йду до тебе додому.

Я йду до себе додому.

Я свій.

Я свій.

Кожен наступний крок

Новий запах, свіжий слід.

Тут був дорожній знак,

А тепер його тут немає.

Ми сьогодні не помремо.

Я вже колись був

Тут, під цим ліхтарем

Пам'ятаєш?

Як ти все забула.

Я йду до тебе додому.

Я йду до себе додому.

Я йду до тебе додому.

Я йду до себе додому.

Я свій.

Свій.

Я свій.

Свій.

З|із|, як по|склу|

Руки пам'ятають напам'ять.

Перший промінь встромить голку

Світла сліпа смуток

Ти у сні, я наснігу

Хтось має зійти сума.

Піднятися не можу

І ти прокинешся знову сама.

Я йду до тебе додому.

Я йду до себе додому.

Я йду до тебе додому.

Я йду до себе додому.

Я свій.

Твій.

Я твій.

Свій…