К.Ч.У.Н. - Сергей Бабкин

Уже колеса стучат, аккомпанируют свои,

Я буду по тебе скучать,

Но никто ничего не узнает из моих слов.

На пожелтевшем листе, без конца и начала,

Я стоял и курил в хвосте и смотрел

Как ты мне что-то кричала.

Выдыхаю тепло, как канализационные люки,

Сколько бы воды не утекло,

Я буду помнить всегда твои руки.

Здесь бесполезно куда-то бежать

Или же жить ни о чем не жалея.

Лучше упасть на снег и лежать

Тяжелее уже не заболею.

Пролетают года, как белокрылые стаи.

Мне не вернуть никогда

Все, что тебе я оставил.

Покрываюсь корой, ноги сплетаться в корни.

Я вспоминаю частями порой,

А целиком не помню, не помню.

Помню!

Мимо столбы, стало быть было

Еще не усохла память и не иссякла сила…

Мимо столбы, стало быть было

Еще не усохла память и не иссякла сила…

Мимо столбы, стало быть было

Еще не усохла память и не иссякла сила…

Мимо столбы, стало быть было

Еще не усохла память и не иссякла сила…

Вже колеса стукають, акомпанують свої,

Я буду за тобою сумувати,

Але ніхто нічого не дізнається з моїх слів.

На жовтому листі, без кінця і початку,

Я стояв і курив у хвості і дивився

Як ти мені щось кричала.

Видихаю тепло, як каналізаційні люки,

Скільки води не вибігло,

Я пам'ятатиму завжди твої руки.

Тут марно кудись тікати

Або ж жити ні про що не шкодуючи.

Краще впасти на сніг і лежати

Тяжче вже не захворію.

Пролітають роки, як білокрилі зграї.

Мені не повернути ніколи

Все, що тобі я залишив.

Покриваюся корою, ноги сплітаються в корені.

Я згадую частинами часом,

А повністю не пам'ятаю, не пам'ятаю.

Пам'ятаю!

Повз стовпи, сталося було

Ще не усохла пам'ять і не вичерпалася сила...

Повз стовпи, сталося було

Ще не усохла пам'ять і не вичерпалася сила...

Повз стовпи, сталося було

Ще не усохла пам'ять і не вичерпалася сила...

Повз стовпи, сталося було

Ще не усохла пам'ять і не вичерпалася сила...