L'alcool - Serge Gainsbourg, Miles Davis, Gil Evans

Mes illusions donnent sur la cour,

Des horizons j’en ai pas lourd,

Quand j’ai boss toute la journe,

Il ne me reste plus pour rver,

Que les fleurs horribles de ma chambre,

Mes illusions donnent sur la cour,

J’ai mis une croix sur mes amours,

Les petites pps pour les toucher,

Faut d’abord les allonger,

Sinon c’est froid comme en decembre.

Quand le soir venu, j’m’en reviens du chantier,

Aprs mille peines et le corps harass,

J’ai le regard mort et les mains degueulasses,

De quoi inciter les belles faire la grimace.

Bien sr y’a les filles de joies sur le retour,

Celles qui machent le chewing gum pendant l’amour,

Mais que trouverais-je dans leur corps meurtri,

Sinon qu’indiffrence et mlancolie,

Dans mes frusques couleurs de muraille,

Je joue les epouvantails,

Mais nom de Dieu dans mon me,

Brulait pourtant cette flamme,

O s’eclairaient mes amours,

Et mes brves fianailles,

O se consumaient mes amours,

Comme au temps de feu de paille,

Aujourdh’ui je fais mon chemin solitaire,

Toutes mes ambitions se sont fait la paire,

Je me suis laiss envahir par les orties,

Par les ronces de.

cette chienne de vie.

Mes illusions donnent sur la cour,

Mais dans les troquets du faubourg,

J’ai des ardoises de rveries et le sens de l’ironie,

Je me laisse aller la tendresse,

J’oublie ma chambre au fond de la cour,

Le train de banlieu au petit jour,

Et dans les vapeurs de l’alcool,

J’vois mes chateaux espagnoles,

Mes haras et toutes mes duchesses

A moi les petites pps, les poupes jolies,

Laissez venir moi les petites souris,

Je claque tout ce que je veux au baccarat

Je tape sur le ventre des mahrajas

A moi les boites de nuit sud americaines

Ou l’on danse la tete vide et les mains pleines,

A moi ces mignonnes aux regards qui chavirent

Qu’il faut agiter avant de s’en servir.

Dans mes pieds de poule, mes princes de galles,

En douce je me rince la dalle,

Et nom de Dieu dans mon ame,

V’la que je ressens cette flamme

Ou s’eclairait mes amours,

Et mes brves fianailles,

O se consumaient mes amours,

Comme au temps de feu de paille.

Et quand les troquets ont etteint leurs neons,

Qu’il ne reste plus un abreuvoir l’horizon

Ainsi j’me laisse bercer par le calva,

Et l’Dieu des ivrognes guide mes pas

Le Dieu des ivrognes guide mes pas

Мої ілюзії дивляться на подвір'я,

Горизонтів у мене небагато,

Коли я працював цілий день,

Мені нема чого мріяти,

Чим жахливі квіти в моїй кімнаті,

Мої ілюзії дивляться на подвір'я,

Я ставлю хрест на своїх коханнях,

Маленькі ппси, щоб доторкнутися до них,

Спочатку їх потрібно подовжити,

Інакше холодно, як грудень.

Коли настане вечір, я повертаюся з будівництва,

Після тисячі болів і виснаженого тіла,

У мене мертві очі і огидні руки,

Досить спонукати прекрасне до гримаси.

Звичайно, є дівчата радощів на поверненні,

Ті, хто жує жуйку під час кохання,

Але що б я знайшов у їхніх побитих тілах,

Крім тієї байдужості і меланхолії,

У моїх кольорових туфлях,

Я граю в опудала,

Але заради Бога в моїй душі,

Але горів це полум'я,

Де осяяло моє кохання,

І мої короткі заручини,

Де злилося моє кохання,

Як у часи солом'яної пожежі,

Сьогодні я іду своєю самотньою дорогою,

Усі мої амбіції склали пару,

Я дозволив себе вторгнутися кропиви,

По озерину.

ця собака життя.

Мої ілюзії дивляться на подвір'я,

Але в барах передмістя,

Я маю добірки мрій і почуття іронії,

Я відпускаю ніжність,

Я забув свою кімнату в задній частині двору,

Приміський потяг на світанку,

І в випарах алкоголю,

Я бачу свої іспанські замки,

Мої шпильки і всі мої герцогині

Для мене маленькі ппси, гарненькі суворі,

Дозвольте мені мишенят прийти,

Я б’ю все, що хочу, у баккара

Я постукаю по животу махраджа

Шахта південноамериканських нічних клубів

Де ми танцюємо з порожніми головами і повними руками,

Для мене ці милашки з перевернутими очима

Перед використанням необхідно струсити.

У моїй гусячій лапці, мої принци Уельські,

Я обережно промиваю свою плиту,

І ім'я Боже в моїй душі,

Подивіться, як я відчуваю це полум'я

Де осяяло моє кохання,

І мої короткі заручини,

Де злилося моє кохання,

Як у часи солом'яного вогню.

І коли ґрати вимкнули неонові вогні,

Нехай на горизонті не залишиться водопою

Тож я дозволив собі заколисувати кальву,

І Бог п’яниць веде мої кроки

Бог п’яниць веде мої кроки