Le sonnet d'Anvers - Serge Gainsbourg

Ma vie a son secret, mon ame a son mystere,

Un amour eternel en un moment conu,

Le mal est sans espoir aussi j’ai du me taire,

Et celle qui l’a fait n’en a jamais rien su,

Helas j’aurais pass prs d’elle inapercu

Toujours ses cots pourtant solitaire,

Et j’aurais jusqu’au bout fait mon temps sur la terre,

N’osant rien demander et n’ayant rien reu.

Pour elle quoi que Dieu l’est faite douce et tendre,

Elle ira son chemin distraite et sans entendre,

Ce murmure d’amour elev sur ses pas.

A l’ostere de voir pieusement fidle,

Elle dira lisant ces vers tout rempli d’ailes

Quelle est donc cette femme et ne comprendra pas.

Моє життя має свою таємницю, моя душа має свою таємницю,

Вічна любов в мить задумана,

Зло безнадійне, тому я мусив замовкнути,

А та, хто це зробив, ніколи не знала,

На жаль, я б непомітно пройшов біля неї

Досі її ліжечка, хоч і самотні,

І я б відслужив свій час на землі до кінця,

Не наважуючись нічого просити і нічого не отримавши.

Для неї, хоч Бог зробив її милою і ніжною,

Вона піде своїм шляхом розсіяна і непочута,

Той дзюркотіння кохання піднялося по її слідах.

За рахунок того, щоб бачити побожно вірних,

Вона скаже, читаючи ці вірші, наповнені крилами

Хто ця жінка так і не зрозуміє.